Як впхнути непохитне

Гараж - як багато в цьому слові. Як же ми, чоловіки-водії, мріялипро свій власний гараж. Про свій особистий. Тільки для себе і своєїулюбленої машинки. Для чоловіка гараж? А що для машини? Скількинаписано про гараж.Скільки сказано.Які перипетії навколо ньогорозігруються, взяти хоча б знаменитий фільм Е.Рязанова «Гараж».гараж це не просто гараж, не просто будова Це щось особливе Це нашбудинок Це наш храм Це наша тиха гавань У ньому не нудно, затишно ікомфортно Влітку не жарко, взимку не холодно "у ньому не соромнозустрітися зі старими друзями. У ньому можна працювати і можнавідпочивати. Можна сховатися від усього світу і від дружинизокрема. У ньому ми можемо зібратися з думками і силами. Це нашатериторія! Скрізь відчувається своя чоловіча рука". Для кожної речісвоє місце і лише за нашим розумінням.Жінки сюди не входять.Нариторичне запитання дружини:«Ти куди? », ми відповідаємосакральне:«В гараж! ». І відповідь звучить так багатозначно, начебтоми на подвиг зібралися. Для нашої улюбленої машини гараж також непросто місце стоянки. Це її будинок, її фортеця, її лікарня таспа-салон. Ну, не зрозуміти жінці душу водія. Не розуміє вона, якможна проводити час у гаражі цілодобово безперервно і що взагалітам можна робити. Вона заходить у гараж, щоб щось взяти або щосьпокласти. Найчастіше покласти. І кладе. Кладе та кладе. Вже кластинікуди, а вона все кладе. А ми, чоловіки, шукаємо все нове та новемісце для поклажі. І поступово наш гараж перетворюється на склад, на сарай. Ми нервуємо та психуємо. І на прохання віднести ще щось угараж, у нас виривається багатостраждальне:«Та нікуди вже! Всезабито! Вона ображається, ми вибачаємось і знову шукаємо місце вгаражі. Так і живемо, обживаємось. Речів все більше, місця менше іпостає питання:«Куди? ». Живу я в приватному будинку. І якнеперевершений атрибут двору – гараж. За часів моєї молодості бувзбудований із шлакоблоку та перекритий плитами, з оглядовою ямою, євода та освітлення, хоч живи. Звичайно робочий стіл, стілець і шафадля інструменту. Але речей не мало — придбав два стелажі під всякерізне. Гараж просторий, дуже навіть. Поруч стають два легкові авто.Так вийшло, що за свою довгу водійську кар'єру мені довелосязмінити штук двадцять службових авто. Всі вони, по черзі, займалисвоє місце в гаражі, поруч із моїм Фордиком.

Звичайно це були легкові авто і проблем не було. Але потім стализ'являтися більші машинки. Наприклад «Тойота Сієнна». Думав невлізе. Влізла. І не лише вона. «Рендж Ровер Евок» і той впритулвлазив. На даний момент місце службового авто скромно займає«Сенс». Так додалися бічні полиці по периметру, у два ряди. Алевони поступово завантажувалися всякими речами. То те, то це. І всенеобхідне. Потім мені захотілося велосипеда. Чисто так, розім'ятикісточки і щоб не смикати весь час машину, через дрібниці, типу влоток за цигарками або ще куди. Подумав і знайшов йому місце, накронштейні, на стіні. Час минав. Речів ставало більше. А на додачудо всього прикупив собі причіп. Та-да-да-дам... А його куди? ! Осьтут я задумався не по-дитячому. Спочатку думав дишло відкручувати, знімати борти і на тато ставити до стіни. Не виходить. Ресори таколеса сильно виступають. Місця займають забагато. Думав-думав і...Блін, як і свого часу, продумано було встановлено двотаврова балкана дві третини гаража. Тоді її установка замислювалася як кран. Нанеї вішалася лебідка і можна було виймати двигун у домашніх умовах.Та й так, що треба і не треба підняти, підвісити. Ось якзнадобилася і через стільки років. Її можна використовувати яккран. Так і зробив. Купив лебідку на 450 кг. Закріпив її на першійплиті перекриття. Купив ролики та встановив на балці рівно надвіссю причепа. Купив трос та гаки-карабіни. Зробив із них дваоднакові по довжині троси. Прикупив страхувальний стяжний ремінь ізтріскачкою, на 3, 5 т. Також взяв маленький ремінь із тріскачкою дляпідтримки дишла. Зібрав це творіння воєдино. Чіпляю за вісьпричепа. І…
Все працює. Піднімає рівно. Піднявши причіп, затягую стяжним тросомза кузов до балки і на кілька клацань звільняю лебідку, щоб ресоризвільнити небагато. Причіп із запаскою важить 200 кг. По 100 накожний трос. Щоправда, довелося відмовитися від однієї полиці. Підпричіп, на своє місце, стає «Форд». І всі щасливі. От якось так. Ажінки думають:Ну чим вони там у гаражах займаються? Ми творимо!

" Купив лебідку на 450 кг. Закріпив її на першій плиті перекриття.Купив ролики та встановив на балці рівно над віссю причепа. Купивтрос та гаки-карабіни. Зробив із них два однакові по довжині троси.Прикупив страхувальний стяжний ремінь із тріскачкою, на 3, 5 т.Також взяв маленький ремінь із тріскачкою для підтримки дишла.Зібрав це творіння воєдино. Чіпляю за вісь причепа. І…
Все працює. Піднімає рівно. Піднявши причіп, затягую стяжним тросомза кузов до балки і на кілька клацань звільняю лебідку, щоб ресоризвільнити небагато. Причіп із запаскою важить 200 кг. По 100 накожний трос. Щоправда, довелося відмовитися від однієї полиці. Підпричіп, на своє місце, стає «Форд». І всі щасливі. От якось так. Ажінки думають:Ну чим вони там у гаражах займаються? Ми творимо!
" Купив лебідку на 450 кг. Закріпив її на першій плиті перекриття.Купив ролики та встановив на балці рівно над віссю причепа. Купивтрос та гаки-карабіни. Зробив із них два однакові по довжині троси.Прикупив страхувальний стяжний ремінь із тріскачкою, на 3, 5 т.Також взяв маленький ремінь із тріскачкою для підтримки дишла.Зібрав це творіння воєдино. Чіпляю за вісь причепа. І…
Все працює. Піднімає рівно. Піднявши причіп, затягую стяжним тросомза кузов до балки і на кілька клацань звільняю лебідку, щоб ресоризвільнити небагато. Причіп із запаскою важить 200 кг. По 100 накожний трос. Щоправда, довелося відмовитися від однієї полиці. Підпричіп, на своє місце, стає «Форд». І всі щасливі. От якось так. Ажінки думають:Ну чим вони там у гаражах займаються? Ми творимо!