Автопарапланподорож Одеса - Македонія, частина 5

Чим ближче був день від'їзду, тим більше нам не хотілося нікудивиїжджати. Не хотілося повертатися в нашу буйну і не цілкомадекватну дійсність... Але терміни є терміни, зобов'язання єзобов'язання, і чортові кордони з візами нікуди не дінеш... Кудивже подітися бідному мандрівникові. На дикому емоційному підйомі мивирішили ще подивитися якусь місцеву природну пам'ятку назворотному шляху — і вибрали каньйон Матка під Скоп'є. Але так вжетрапилося, що з цим місцем пов'язані також і найнеприємнішівраження, що неабияк зіпсували відпустку — саме там нам розбилискло в машині і витягли речі та техніку з фото та відеоматеріаламивсієї відпустки…<
Але цього вже не повернеш, так що хоча б покажу фото з каньйону -вони якраз збереглися))) І ще раз скажу народу - ніколи невтрачайте пильність! Коли в машині є якісь цінні речі — ставтемашину на стоянку, що охороняється! Або принаймні стежте, щоб ціцінні речі були не на увазі! Цього разу ми порушили традицію ранніхвиїздів, виїхали з Крушево близько 11 години.
Від'їхали від Крушево

Їхали і не втомлювалися милуватися краєвидами, дивуватися всюдирозвішаним прапорам, старим машинам, джерелам уздовж дороги, хрестам та мечетям…

<
Дороги
Придорожнє джерело
У македонців скрізь розвішані прапори — жовте сонце на червономутлі Ближче до Скоп'є почали з'являтися башточки мечетей замістьхрестів
Десь недалеко від Скоп'є Водія треба годувати! Голодний водій —злий водій! Проїхавши знову кілька платних ділянок доріг, мизвернули за вказівником на каньйон Матка. На під'їзді до нього булоприпарковано дуже багато машин, це якось зовсім нас розслабило —якщо місцеві так безбоязно кидають свої машини вздовж дороги — то йнам можна. Тим більше, що платного паркування на в'їзді я непобачила, а їхати вглиб, через натовпи припаркованих абияк машин нехотілося. А даремно. Загалом, я просто притерлася впритул доколючих кущів лівою стороною — так, що навіть вилазила черезпасажирські двері). . Іти звичними туристичними шляхами нам здалосянудним, і ми, перейшовши крижану річку вбрід, пішли ліворуч, спочатку забираючись злегка в гору. Щоправда, виявилося, що це мизробили дарма — бо дороги в сам каньйон за гідроелектростанціюліворуч немає. І треба було йти нормальним туристичним шляхом іасфальтованою доріжкою) Ну що ж, розвернулися і пішли за натовпомтуристів.! відчули себе ведмедями)
Каньйон
Ось така краса
Карабинчик :)
Налюбувавшись красою, і вже підходячи до машини, я маланеобережність заявити - "ось! бачите, як здорово, Що ми сюдизаїхали! Таку красу побачили! "… А вже через хвилин 10 мирозглядали розбите скло (з боку кущів! ) І усвідомлювали, що ніякихфотографій та відео з польотів у нас не залишилося, так само як ітехніки на круглу таку суму … І сумку з їжею потягли навіть! А як явже писала — голодний водій — злий водій! )) Не відпускало насзвичайно ще довго, їхали дорогу, що залишилася, вже зовсім безнастрою, нічого не фотографували і слухали тільки свист вітру вскотчі, що заклеював розбите скло…> Стовпи тримають небо…
Попереджаючи можливі питання — чи не викликали ми поліцію — ніполіція, ні будь-які телефони порятунку, ні консульство Українигарячими лініями не відгукувалося. Але поки що ми стояли білямашини — повз проїхав патруль поліції. Заяву написали, алетолку-то… І добре, не будемо про сумне. Бо все одно поїздка вийшлапрекрасною — і через гарну місцевість, і прекрасну погоду, ідушевну компанію людей, об'єднаних спільним захопленням іпристрастю до неба. І ми обов'язково поїдемо ще, бо запас краси таспокою в душі після таких подорожей має властивість закінчуватись, і його просто необхідно поповнювати!
" ні консульство України з гарячих ліній не відгукувалося. Але покищо ми стояли біля машини — повз проїхав патруль поліції. Заявунаписали, але толку-то… І добре, не будемо про сумне. Бо все однопоїздка вийшла прекрасною — і через гарну місцевість, і прекраснупогоду, і душевну компанію людей, об'єднаних спільним захопленням іпристрастю до неба. І ми обов'язково поїдемо ще, бо запас краси таспокою в душі після таких подорожей має властивість закінчуватись, і його просто необхідно поповнювати!
" ні консульство України з гарячих ліній не відгукувалося. Але покищо ми стояли біля машини — повз проїхав патруль поліції. Заявунаписали, але толку-то… І добре, не будемо про сумне. Бо все однопоїздка вийшла прекрасною — і через гарну місцевість, і прекраснупогоду, і душевну компанію людей, об'єднаних спільним захопленням іпристрастю до неба. І ми обов'язково поїдемо ще, бо запас краси таспокою в душі після таких подорожей має властивість закінчуватись, і його просто необхідно поповнювати!