Про наш із сузукою переїзд.

Нарешті у мене дійшли руки до драйву і дуже хочеться поділитисясвоїми враженнями про найкраще місто на Землі. Я б дізналасянабагато гірше.

Восени 13-го року я зважилася на черговий переїзд у моєму житті)П'ятий за рахунком. Що я завжди хотіла жити недалеко від моря.Іспочатку Нижній Новгород, а потім Дніпропетровськ мене невлаштовували в тому числі через відсутність справжнього моря вбезпосередній близькості до цих прекрасних міст.А з великих міст напівдні України різноманітністю великих IT компаній (обов'язковаумова у зв'язку з професією) може похвалитися тільки Одеса.Передтим як зважитися мігрувати черговий раз — треба було з'їздити нарозвідку, дізнатися, що ж це за місто таке, про яке співають упіснях.
Перше моє знайомство з Одесою відбулося в листопаді 12-го року, івже тоді вона мене абсолютно підкорила., Будинок з однією стіною, Археологічний музей
Стелла Невідомому матросу. На задньому плані дрібне дитинча тежнамагалося марширувати :)
Листопадове море
Знайомство було закріплене влітку минулого року, а втретє в Одесі явже побувала, коли приїжджала співбесідуватися на роботу вЛогіку.

Ранковий Ланжерон
Одеська кіностудія, Оперний театр, Будинок з атлантами
Лайнер у порту, Ітака
Порт, Вантовий міст
Так і трапилося, що з вересня минулого року я остаточно перебраласядо Одеси. І ось що я можу сказати – це справді дивовижне місто.Десь я чула цікавий висновок, що є міста-донори та міста-вампіри)Останні — це можуть бути дуже гарні міста з багатою історією, цікаві для екскурсій. Але — погулявши їх вулицями ти вимотуєшся, втомлюєшся. Втомлюєшся і від ходьби по них, і від вражень. І відмешканців. І не відпочивши добре — не сприймеш це місто більше.Тобто місто ніби не віддає більше, ніж ти зможеш сприйняти, або даєемоції, але нікуди не подінеться фізична втома. Так ось, Одесаабсолютно не така, вона справді місто-донор. Тут я помітила такуріч — якою б утомленою я не була, в якому б паршивому настрої —погулявши вуличками Одеси я забуваю про погане, і сама собоюз'являється посмішка на обличчі. І людина, просто погулявшинебагато, поповнює всі свої резерви — і моральні і фізичні. Вокзал, Пам'ятник дружині моряка
Герої Радянського Союзу…
Вигляд від вічного вогню
Цікава будівля
Ось такого красеня бачили!
Осінь…
Похмуро, дощово — але все одно чарівне місто.
>

Ще хотілося сказати, що я ніколи не любила Утьосова і пісня про «вквітучих акаціях місто» мені ніколи не подобалася. А зараз язакохалася в цю пісню так само, як у це місто. У ній чудовіслова…
Тепер мені дуже цікаво подивитися на Одесу навесні. І здаєтьсямені, це буде дуже вражаюче видовище, якщо врахувати що містозелене, і ті самі квітучі акації та каштани будуть чудовимдоповненням до затишних вулиць, моря та сонця. Чекаємо! :)

Моя красуня та помічниця в освоєнні нових територій :)