Звіт про прибуття додому ...

Ех, хотілося б написати, що Бумер героїчно доїхав до пунктупризначення без косяків, але ні…

Загалом, з ранку з другом, двома машинами виїхали з Харкова, начебто норм…
Проїжджаємо Чугуєв, чую дупу тягає, зупинився, а там ситуація…

>

Картина наступна, запаска порожня, домкрата немає.
Робити нічого, вирішуємо їхати по-тихеньку тільки вперед у пошукахшиномонтажки.Шиномонтажку не знайшли, але кілометрів через 5знайшли заправку, на якій був домкрат і насос.
Тим часом, колесо вже виглядало так…

Накачав запаску, слава богу не пробита і поставив.
< /p>

Ах так, ковпак то під час усієї цієї котовасії в космос полетів, шкода його, тепер на трьох тільки.

Думаєте, на цьому проблеми скінчилися? Ага, зараз!
Тільки опустивши машину з домкрата, побачив наступну картину…

> Це взагалі вже. Вирвало добре, з шматком важеля. Внаслідокцього, колесо у мене всю дорогу скакало, ну а з ним і весь той кутмашини…Так і поторохтів далі.
У Слов'янську заїхав ще раз Таким чином, ближче до міста через цютряску відлетів молдинг із задніх дверей. Благо друг під часпомітив, підібрали. Загалом, на трасі поводилася нормально, завинятком ходовки ... Обгони, гірки, все на висоті, двиг відмінносправлявся, галасливість на трасі мінімальна, це гуд.
Короче кажучи, воно доїхало. Розсипаючись на ходу, але доїхало.Попереду місяць активної роботи, щоб зібрати грошей на підвіску ідо вересня вже приїхати до Харкова м'яко, плавно і тихо. Всімдякую, це був Василь Чернявський! Поки що!