IV етап RTR Time Attack: 5 місце у класі S3

На цьому етапі наш єдиний на всю країну трек СК "чайка" чекав нас уновому-старому конфізі - так звана мото-зрізка. Як нескладноздогадатися, в цій конфігурації автодром використовували длямотоциклів. Її боялися, тому що на виході бетонна стіна - алезаради справедливості, на виході зі шпильки точно така ж бетоннастіна :))) Багатьом було цікаво - що ж вийде, якщо замістьповільної шпильки поїхати через швидку дугу. Мені особисто булодуже цікаво - на Subaru Family Cup напередодні довелося спробуватимото-зрізання - і хотілося домогтися її чистого проходження. Доетапу цього разу була серйозна :) Двічі виїжджали на тренування -за тиждень до гонки і на трек-дні в суботу.У п'ятницю передгоночними вихідними навіть поставила дві нові покришки на переднювісь - на початку літа я придбала 6 однакових коліс 595 RS-R і запопередні 2.5 місяці від 4 з них мало що залишилося :) Правда, через майже відсутність розвалу на абарті - після трек-дня в суботу "нові" колеса на передній осі вже мало чим відрізнялися від "старих" на задньої.
Ранок, трек, абарт - моє улюблене поєднання :)

На тренуваннях вдалося показати час 1:32.0, тобто. -4.3 секунди відкращого результату у довшій та повільнішій конфігурації зішпилькою. Це не визначний результат, але непогано. Новий швидкийповорот найбільше бонусу дає саме таким легким і повільним машинкамяк у мене — швидкість по GPS в кінці прямої з мото-зрізанням у менена 3-5 км/год вище, ніж при виході зі шпильки. Різниця на першийпогляд дуже маленька, але для абарту вона істотна — у новомуконфізі у мене впритул вистачає 4 передачі на прямий старт-фініш, тоді як у старому до червоної зони тахометр не доходив.

Предстартовий брифінг. Нехитра підготовка - витягнути все, щоможна, з салону, отримати бігунок і бортовий номер, заповнитистраховку, пройти мед. Комісію — і можна чекати на свій виїзд натрек. Несподівано намалювалося аж сім учасників у моєму класі — триFord Fiesta ST, Mini, Peugeot 308 і Honda Civic. Рома Хондока наХонді - беззаперечний претендент на 1 місце, з трьох Фієст дві буливже знайомі - Льоша Бадіков та Андрій Чернецов, з ними я збираласяпоборотися за 2-4 позицію. Пілот на Пежо раніше показувавповільніші результати, ніж я, а ось ще одна Фієста та Мінік булитемними конячками. Не приїзд Жені Потапова на Хюндай Тібурон навітьдавав мені якісь теоретичні шанси на призове місце за підсумкамисерії, незважаючи на пропущений перший етап. У першому заїзді всіхучасників випустили одночасно на трек. Вийшли майже кільцевіперегони — з обгонами, перепустками та плутаниною серед маршалів.Зарегламентом учасники повинні проїхати 6 кіл за сесію —розігрівальний, 4 бойові та остигаючі — але у мене вийшло трохипо-іншому :)
7 маленьких злих машинок на старті — майже кільцеві перегони:)<
Я традиційно зайняла останнє місце у черзі і на розігрівальномуколі постаралася відпустити від себе Пежо так далеко, як це буломожливо. Спробувала вмикати 4 передачу перед другим (правим) яйцем– не сподобалося. Швидше за все, я більше втрачаю на перемиканняхтуди-сюди, ніж на тому, що тягну третю до червоної зони. Я ще ненастільки добре справляюся зі зниженням на вході, коли требазакочуватися в поворот на пригальмовуванні.
На старт, увага, марш! чистим – 1:31.8. Невелике покращення -0.2свід кращого кола на тренуваннях. На другому швидкому колі вже передтретім яйцем наприкінці прямої з'явився Пиж — зчепивши зуби вирішуюдоїхати швидке коло будь-що. Доїхала, але час 1:32.0 — ну й гаразд, думаю, зараз гурток охолону, відпущу від себе Пежо — і поїду наостанній бойовий. Поки остигала — пропустила двох учасників із тих, хто першими виїжджав на трек. І сюрприз-сюрприз, мені відмахнулифініш разом із ними — хоча мені було покладено ще коло. Не сталачинити опір сигналам маршалів з прапорами, проїхала остигаюче коло, з'їхала в закритий парк і пішла до штабу писати заяву — вперше засезон нагоді стала ліцензія учасника :) Організатори пообіцяли датимені на одне коло більше у другій сесії, що мене цілкомвлаштовувало.
Після першої сесії Хондока виїхав о 1:29 і був очікувано першим, аось на друге місце вирвався один із "темних конячок" — МихайлоДячук на чорній Фієсті з виїздом о 1:30. Льоша Бадіков з 1:31.0третій, я четверта з відставанням у 0.8 секунди, Андрій Черенцов начервоній Фієсті ще за мною за секундою, а за ним Пежо і Мінік. Незовсім той результат, на який я розраховувала — але що робити, налаштовуюся поборотися з Бадіковим за третю позицію, і не пуститиЧеренцова хоча б на четверте місце.

Під час другого заїзду нас поділили на 2 групи — я їхала додругої разом з Льошою Бадіковим та Ромою Хондокою. Головнийхронометрист докладно пояснив нам, що через мене їхати будемо 7 кіл— розігрів, 5 бойових і остигаючий, але на рахунок вважатимуть лише4 перших бойових хлопчиків і всі п'ять бойових мені — щоб не булопотім претензій, якщо раптом хтось із хлопців покаже найкращий чассаме на п'ятому швидкому колі. Але т.К. Льоша і Рома далеко неперший день на змаганнях, ми дуже швидко домовилися про тактикузаїзду - розігрівальний/2 бойових/проміжний остигаючий/2бойових/фінальне остигаюче коло. Три машини на треку це кайф, можнастворити такий запас, що здаватиметься ніби катаєшся в гордійсамоті:)

Перші два кола проїхала з кондиціонером — не довернула до кінцявимикач обдування, і замість "0" він зупинився на "1", що япомітила тільки на проміжному остигаючому. Коло. До того ж напершому швидкому колі тільки з другої спроби потрапляю в 4 передачуперед другим 90-градусним, від чого відчутно втрачаю в часі. Томучас перших двох бойових кіл другої сесії — 1:32.Х, які мене зовсімне влаштовували, звичайно. Остигаю, охолоджую машину і себе, помічаю, що дуже втомилися руки - вимикаю режим sport, щоб зробитикермо м'якшим. Вже в повороті біля водокачки починаю готуватися дошвидкого кола - цього разу точно до кінця вимикаю кондиціонер, ікрутиться в голові думка, що щось треба було вимкнути чи включитище - але ніяк не можу згадати, що саме. Начебто вогник ТТС горить, вирішую, що це мене так переклинило на кондиціонері після прикроїпомилки на перших швидких колах, і починаю розгін з мото-повороту.Гарний вихід, газ у підлогу, а машина не їде! Тут до мене доходить, що треба було знову включити режим sport. Судорожно тицяю покнопочці, але розгін на прямий старт-фініш все одно зіпсований —просто намагаюся далі якомога чистіше проїхати, щоб точно незамкнути останнє швидке коло. Не уявляю, як справляються з усімасвоїми перемикачами пілоти F1, якщо банальне "вимкнутикондиціонер/увімкнути режим sport" - вже виявляються непосильнимзавданням для перевантаженого інформацією мозку на треку.

І останнє коло виходить відносно добре. Непогано потрапляю в яйця, змушую себе раніше відкриватись у першому 90-градусному, добрепроходжу "водокачку" - і помиляюся в передостанньому повороті! Занадто пізній вхід, не вистачає 4 передачі, щоб компенсувати навиході – і півсекунди залишились на треку. Хоч і покращилася до1:31.7, але це не просто не дозволяє мені сподіватися на призи, целише п'ятий результат — Андрій Черенцов зміг зібрати 1:31.5, та йтрійка лідерів, як і раніше, попереду мене. Смішно вийшло — саметоді, коли помилилася, натиснула якусь кнопку на кермі і машинкапо-італійськи почала вичитувати мене))) Я задоволена тим, як вийшлоїхати новий поворот, "водокачку" та перший 90-градусний. Можна щетрохи покращитись, але драматичної різниці вже не буде. Требапробувати нову техніку в яйцях — але для цього треба більшетренувань, аніж займемося у найближчому майбутньому. Не задоволенатим, що так і не змогла зібрати чисте коло ще працювати і працюватинад собою. Усього — надії на призи за підсумками серії можнаховати, якісь шанси є лише якщо хтось із лідерів не поїде у фіналі.Але я все одно поїду. Шпилька розривала логічний ланцюжок, амото-зрізання лягає за відчуттями як влите. Плюс новий поворот -мабуть найскладніший на всьому треку, тому їхати новий конфіг дужецікаво.Так що чекайте ще один звіт - фінал серії RTR Time Attackбуде аж 29 вересня.