Якось восени я побачила оголошення про продаж евіка. Я ніколи нелюбила седани, але цій машині можна пробачити недосконалістьформ-фактора за те, як вона їздить. Через добу вона була моя .гуму, але не душу — навіки серцем з Evolution — так почався майжедворічний ево-період у моєму житті. :)
З евіком ми встановили найкращий жіночий час кола на малому кільціавтодрому "чайка" в Києві, приїхали в призах у багатьох перегонах, економно з'їздили до Криму своїм ходом і ще багато-багато булоцікавого - але, безумовно, найяскравіші емоції евік подарувавузимку "грейдер" на Картточці, "фігурне катання" по льодуКиївського моря і на аеродромі в Білій Церкві, керований занесенняна швидкості понад 100 км/год у дузі іподрома - незабутнівраження!
Коли у тебе ево, як кажуть англійці, sky is the limit.Ця машинаможе так багато, що доводиться довго і ретельно працювати над собоющоб хоч якось відповідати її рівню. 4.5с до 100 км/год - динамікасуперкарів. До речі, цікавим наслідком такого ураганного розгону єте, що будь-які спроби сусідів по потоку спровокувати нас з евіком "наздоганяти" закінчувалися нічим. Не цікаво змагатися, колизаздалегідь знаєш результат, а якщо поряд не ферарі, джетер чи сти— результат наперед відомий :)) А ще евік навчив мене розбиратися впристрої автомобілів взагалі, і десятого покоління ево зокрема — тав такій, що запитайте мене якось про торохтливий демпфер — я маю щовам розповісти :))) Не один автосервіс зазнав легкого шоку відспілкування зі мною, бо я краще знала, що треба робити, ніж їхнімеханіки. І досі багато одноклубників з українського ево клубудзвонять проконсультуватися :)) Я довго взагалі не уявляла собі —як це, продати евік. І досі, коли сідаю за кермо еволюції — хоч іне моєї, але від цього не менш прекрасної — переповнює гордість, щодва роки ця чудова слухняна, але божевільна міць була моєю. Але часіде, і складне рішення було ухвалено, а потім і втілено — і тепермашина має нового господаря. А в мене з'явився… але це вже зовсімінша історія :)))
