Прискорювальний насос. Рідко, але буває.

…Їду я, їду і тут, бац! , і вже не їду, тобто на педальдавлю "газу", а машина не реагує, тупо котиться по інерції.Добре, що не на перехресті і вранці на набережній, машин у вихіднийпрактично немає.Відразу думка про клапан ЕПХХ (часто засмічується), вимкнув передачу і поки котився "прогазував" пару разів. Ну, думаю, дякувати богові, "просрався" клапан. Але через хвилин десять та жісторія. Насос "робить каку".
Наступного дня все-таки вирішив покористуватися тачкою.Зпобоюванням сів, поїхав. До кінця тижня вела машинка цілкомгідно.АЛЕ! розбирати, чистити, дивитися.Купив "слоники" (раптом кулька заїдає? ), купив мембрану (може стара "поріпалася"? ), засіб для чищення карбюраторів (раз вжерозібрав…)

Просто підведу підсумок, чому були провали.
Місяць тому я боровся із заїданням штока заслінки другої камери івидно в метушні дещо переплутав, коли збирав "карб". А САМЕ: (ось утакому положенні була пружина на УН коли я розібрав карбюратор) Аось у такому, як і належить, я ставив нову мембрану, до речі, старабула у пристойному стані. Але до червоних мембран у мене довірибільше:Виходить, що я до певного часу, до часу їздив з неправильновстановленою пружиною і одного разу шток підклинив, став наперекіс. І пружина не захотіла повертати мембрану.
"плюс" у цій історії — прочистений карбюратор, нова мембрана з "слониками" та набутий досвід.

> Взагалі, треба бути уважним завжди, а при розборі такогомеханізму — подвійно.