Як все починалося

Для здійснення нашого задуму був потрібен автомобіль. Післянедовгих пошуків було знайдено відповідний екземпляр. Про його станможна судити з наведених фотографій. Хоча людина, яка порадила йогонам, говорила, що машина знаходиться в нормальному. Але при цьомузабув додати, що бачив її в останній раз років за вісім до цьогодня.По приїзду на хутір Мотрино для покупки "автомобіля" нас "порадувало" видовище курей та індиків, що притулилися в ньому, накузові стояли акуратні горщики з розсадою Поки ми розглядалиавтомобіль людина, яка порадила нам це авто, відлучилася "завітром" і кудись зникла. Ми недовго переживали з приводу побаченого (бо ми гарячі і швидкі на підйом хлопці, в (чим читачі нашого БЖ щене раз переконаються), ударили по руках з господарем, швидковигнали птахів із салону, зняли розсаду, потім також хвацьковитягли вдвох Победівський мотор (на прохання господаря машини).Намвін був не потрібен, тому що ми спочатку планували встановитиякийсь сучасний агрегат. Знайомий евакуаторник тричі уточнював унас, чи добре ми все оглянули і після ствердної відповіді махнуврукою і переступив до навантаження машини на евакуатор. Далі нашшлях лежав у МРЕВ… Своєю появою там ми справили невеликий фурор.Співробітникам цієї організації ніколи ще не доводилося ставити наоблік нічого подібного. Ніхто з них не знав навіть де знаходитьсяномер кузова, поки не згадали про те, що у них працює сторожемдідусь, колишній співробітник ДАІ СРСР, який і підказав їм, де вінтаки знаходиться. А за це нам довелося вислухати півгодиннурозповідь дідуся про його молодість, де багато цікавих моментівбуло пов'язано з цим легендарним автомобілем.
Після МРЕВ ми поїхали в гараж, де нас зустріли наші колеги, якзустрічають Xzibitа, коли він приганяє чергову тачку в West CoastCustoms.
Для одного дня вражень (потрясінь) було достатньо… Але ми навіть нездогадувалися, що нас чекає попереду.
To be continued
/p>