Фігура третя. Сумнівна. Ч.2

З перервою пройшло 6 днів моєї завзятої боротьби з кузовом. Ітепер після старанного розкидання каменів настав час їх збирати. Нуі машину теж заразом.

нісенітниця, а з іншого — цілком вірне рішення для того щобвписатися в категорію "survivor" — треба ж чимось виправдовуватися.Загалом, можу сказати що я задоволений Звичайно, не обійшлося бездрібних косяків, але куди без них.За перші 3 дні я розібрав морду, почав чорнову підготовку місць під фарбування.Вона включала в себетакож шпаклівку і десь вийшло добре, десь не зовсім. В основномувийшло внизу передніх крил, де були сильні вм'ятини — кузовник змене поки що так собі, але сподіваюся, що молдинги та поліруванняскрасять цю справу.
Другі 3 дні пішли на фінальну підготовку та фарбування. За ці дні ядуже просто піпець як втомився, т.К. Робив все фактично в однуособу та вручну. Від операцій із наждаком майже розвинувсяПаркінсон. А додому я вперше приходив уже пізно ввечері.
Саме фарбування виявилося двояким. З одного боку я міцно тисну рукуколористу, який підібрав фарбу просто 1 в 1. Це диво, на яке я нечекав. Дуже боявся, що буде різниця у відтінках, і все буде видно.Але переходу кольору немає взагалі!
З іншого боку десь у мене вийшла невелика крокрень, десь кількапотік. Все це я вирішував за допомогою дрібного наждачного паперута води. І в цілому після ручного полірування пофарбованої ділянкивсе виглядає дуже добре. Також я нарешті встановив молдинги напороги. Зроблені з копійчаних. Тримаються вони правда не особливо (деякі пістони відпали), але вони є. Сподіваюся, що не відвалятьсяпо дорозі) Що ж найголовніше? Зрештою машина мені подобається! Так, є ще купа подряпин та дрібних косяків, але я й не хотів їхзафарбовувати. Це відбиток часу, який для мене цінний. І навітьзамазані дідусем вм'ятинки — це маленькі шматочки історіїавтомобіля Москвич, народженого навесні далекого 1973 року.