#10. Казка про втрачений час

Ось і пройшов рік з моменту останнього запису в БЖ даногоавтомобіля. І напевно з боку це схоже на те, як черговий проект учерговий раз згинув у чергову безодню круговороту чермета вприроді. Здавалося б — поділом.

Але на щастя, ми живемо в добрій казці, тому не вірте статистиці, панове! Автомобіль живий і навіть ще цілий.Поточний рік пройшовважким катком карантинів та інших речей, які внесли розброд ухитання та повністю засмутили всі плани.Сірий Запорожець з червонимдахом промаринувався у гаражі до початку літа, після чого булоприйнято рішення продовжити захоплюючу дриставрацію.

Спочатку я збирався зробити все сам і досить швидко - за парумісяців, але початковий запал почав швидко закінчуватися, чимбільше я розбирав і зачищав кузов. Затверджувача, або з малоюкількістю оного, або зі зіпсованим затверджувачем. Це означало, щоперед якоюсь подальшою роботою потрібно було зчищати з кузова ВРЮстару фарбу. Весь верхній шар. Оскільки механічні способи показалисвою повну неспроможність, я став на шлях хімії та токсичнихтріпів. Розчинник 646 чудово відмивав фарбу, залишаючи недоторканимвсе, що було під нею (ну майже), а також чудово кружляв голову підкінець трудового дня. Довелося винищити всі зайві в будинкуганчірки, шкарпетки і панталони — витрата илю була простонеймовірною. > Були замуровані основні проблемні місця, майжезавершено роботи з даху. І тут раптово настала осінь.
На жаль, зростання цін торкнулося й оплати гаража. Оскільки тепермаринування машини почало обходитися занадто дорого, було прийнятовольове рішення зібрати зовсім недороблений автомобіль і перегнатийого своїм ходом на зимівлю в інший гараж. Напару з товаришемvaiigor Ми приготували Запорожець назад приблизно уйого первісний вигляд. Попереду чекає захоплююча подорож у 100км надачу, де автомобіль чекатиме на свою зіркову годину.