Подорож до Одеси 16.08.2021 Ч.1

«Розумієте, щороку 31 грудня ми з друзями ходимо у лазню. Це у настака традиція…»

Традиційно, літо цього року стало об'єктом стратегічногопланування чергової подорожі.. У той час, як знайомі то тут, то тамвиставляли фото з ближнього зарубіжжя та далеких країн, я намагавсязробити все, щоб потрапити до Одеси. Бажано влітку. Бажано намашині.

Вдалося вчасно організувати кузовні роботи по Москвічу, потіммалярські, потім швидке складання — все для фронту, все дляперемоги.
Поспіхом було зібрано машину, взято відпустку і закинувши всенеобхідне в багажник я вирушив у дорогу.На красивому тасвіжопофарбованому автомобілі.

У минулих записах я міркував, що просто їхати по трасі 100км/годце не цікаво Проте цього разу змушений визнати - саме цим меніподобається 2140. Зовсім такою нецікавою характеристикою -здатністю просто їхати і не морочити голову. Ніч. Незважаючи нанегативний досвід нічних поїздок, що вже був, цього разу дорога непідкинула сюрпризів. Траса була досить небагатолюдною, поганихділянок стало значно менше, тому взявши крейсерську швидкість у110-120 км/год я розмірено їхав уперед. Завдяки новому карбюраторуМосквич їхав значно бадьоріше, докучало тільки масло, яке гнало зтрамблера. Потоком повітря воно закидалося на випускний колектор іпісля зупинки з-під капота йшов дим. Зрозуміло, доводилося за весьчас поїздки доливати олію. Найближчим часом спробую вирішитипитання герметиком, оскільки кільце ущільнювача на валурозподільника нічого не ущільнює…

Забавно, що вночі не усвідомлюєш своє переміщення в просторі —видно тільки дорогу. Виходить своєрідний телепорт із пункту А допункту Б. Щойно я був у Києві, а вже вночі опинився в Одесі. І тутвсе закрутилося.