Інгредієнти для щастя.

Ніч. Ліхтар. Аптека.
Я. Запчастини. Альфа…

Я летів до автомобіля з повними пакетами патрубків і форсунок, яксолдат, що знудьгувався, летить у звільнення до своєї коханої.Ячекав довгих два місяці і тепер не міг чекати ні хвилини.Меніпотрібно було все і відразу.І кілька разів. Покурити і знову все ізвичайно відразу. Однією рукою я намазував герметик на незайманийпісля чищення патрубок, а другою рукою був повністю щасливий. Умене було якесь відчуття, що після зборки вона мені віддячить, впевненості в мене не було, дівчина вона ненадійна... Але булаповна впевненість у тому, що я її спалю, якщо вона відмовитьсяцокати рівно.

<
Гузинки під форсунки виявилися, м'яко скажемо, завеликими... І цябула операція «всування 2014».Зате так щільно форсунки не сиділи вцій машині ніколи. :) Я вимовив таку кількість лайок за ціпівгодини, скільки можна почути за цілу зміну ремонтної майстерніавтобусного парку Я лаявся, але почував себе чудово, ніби менещойно номінували на Оскар і, через конверт на сцені явнопросвічувалися мої ініціали... Ніколи ще я не крутив гайки з такимзадоволенням.

< br> Я напевно був схожий на компанію рибалок наприкінцідня. Вони п'ють горілку і всі розуміють, що це їм дуже подобається.Вони пили її вранці, і вона їм подобалася. Потім вона їм подобаласяв обід. У полудень вона заграла новими фарбами, а вечірня трапеза знею здавалася їм просто блаженством... Але щоразу перекидаючи чаркув рот вони майстерно морщилися, ніби люто її ненавиділи. Ця сумішкривлянь, зморщеного обличчя та явного кайфу в очах наздогнала імене… Я з хірургічною точністю змастив прокладки впускних патрубківгерметиком і встановив патрубки на машину. Але хіба може бути з неювсе так просто? Ні, звичайно!

Я нахилився до пакетика з деталями, щоб взяти паливну рампу івиявив, що встановив на свій буссо замість 24 прокладок лише 23.Видавши приблизно тижневу норму матів автобусного парку я шляхомнаукових досліджень зрозумів, що прокладки не вистачає внайдальшому циліндрі. Ну звичайно, хіба могло бути інакше? Явідкрутив гайки в важкодоступному місці на землі, почистив відгерметика і наніс його знову. Включив у конструкцію недостатнюпрокладку і похолов від думки «а раптом тепер, після всього цьоговона ... ТРІЇТЬ». Я суворо подивився їй прямо в шківирозподільників і сказав:«Тільки спробуй! Поїдеш у Горлівку сьогодніж уночі! ». Я не бачив себе збоку, але мені здалося, що це було дужепереконливо… Хіба могло все закінчиться так просто косяком з однієюпрокладкою? ☺ ні, звичайно. Відразу після встановлення недостатньоїпрокладки я виявив, що зникла одна гайка, яка кріпить патрубок доголівки. Я не лаявся цього разу. У зойк як пес, якому біля миски зкормом придавили хвіст кирзовим чоботом, дозволяючи тільки понюхатиїжу… Ну вже ні! Гаєчка не стане причиною! Я тебе сьогодні запущу, навіть якщо мені доведеться вдатися до допомоги потойбічних сил! Язняв одну з гайок кріплення капота і затиснув останній патрубок. Апотім узяв і ще раз мовчки і багатозначно глянув їй у шківи. Цьогоразу я був ще переконливішим…

Далі продовжувався біг з перешкодами, але я впорався. Я зламав парухомутів, впустив у підкапотний простір половину свого інструменту іобдер залишки живих місць на руках. І ось я стою біля неї. Сердитийі щасливий. Одна рука у герметиці, друга в крові. Спину нерозігнути, а час уже підбирається до першої години ночі. Я нервовостискаю маленький ключик від своєї Америки і не наважуюсьзіткнутися з правдою віч-на-віч…

Чому і як я захопився Альфою? Вона багато змінила у моєму житті.З невеликого кола людей, яких я можу назвати друзями – все, крімодного Альфісти. Альфа навіть визначила певною мірою мій переїзд ізБілорусі до України. Багато чого не сталося б, якби я не полюбив цімашини. Якщо я правильно пам'ятаю, я захопився Альфа Ромео тому, щовона не була схожа на інших. При слові «швидка та гарна машина» всів один голос відповідали БМВ, і тільки один кричав «Альфа Ромео».Тоді я відчував себе хлопцем у спальному районі, котрий замість ВІА«комбінація» слухав Deep Purple. Потім я спробував багато машин іприйшло розуміння того, що Альфа особлива. Це був продукт досвіду, а чи не юнацьких надій. Потім я спробував різні Альфи і зрозумів, що вони скінчилися. Я йшов життям і прийшов до того, що Альфінічого мені запропонувати зі свіжих продуктів просто тому, що ялюблю Альфа Ромео. Вони хотіли продати мені бэдж на капоті, а яхотів Альфа Ромео. Завелася вона не відразу. Поки тиск у паливнійрамці досяг потрібного значення, мене трохи напад не схопив. Алевона завелася ... Не дихаючи ми обступили моторний відсік іприслухалися, боячись наврочити ... - Еєєєє ... - сказав я боязко.- Б***** ... - відповів товариш не відриваючи погляду від шківів, що крутяться. — Ну дааа, ніби… дааа… — Б**! Це… Як його… – я хотівпрокричати щось на кшталт «ми це зробили» і «у нас вийшло» та«Джузеппе, спи спокійно. Ми перемогли! », але нічого цього не лізлоз горла. Ми просто стояли і вслухалися… Мерно цокали форсунки, клапанів було майже не чути. Двигун іноді здригався, але чим далі, тим очевидніше ставало одне - це звук роботи 6-циліндрового мотора.За версією журналу EVO та порталу PETROLICIOUS — найкращого6-циліндрового мотора за всю історію людства.

Я не вірив. Через довге нервування це здавалося чимосьнадприродним. Я думав, що коли це станеться я буду бігати і кричатина всю горлянку. Але зараз просто стояв і слухав. І мені хотілосяслухати ще…

Ми знайшли зниклі інструменти і вирішили прямо зараз вирушити назаправку. З неї через виворот виплив весь бензин і стрілка лежалана нулі. Та й гроші треба було міняти. Нічний обмінник дорогою дозаправки один. Якщо він закритий, а таке бувало часто – я зупинюсята проведу ніч у машині. Начхати! Вже байдуже. Я так за нею скучив, що поїду навіть у тому випадку, якщо це будуть лише кілька метрів…Обмінник був відкритий. Ми заправилися і їздили нічним Києвом. Ізнаєте, який підсумок всього цього? Щастя – дуже тонка матерія.Навіть складаючи із знайомих інгредієнтів немає жодних гарантій утому, що ти відчуєш себе щасливим. Щастя приходить і йде тоді, колийому заманеться. Іноді досить сонячного ранку. Іноді – чашкисмачної кави. Інгредієнти ніколи не скласти так, щоб гарантованопоринути в ейфорію. І саме тому ми зависаємо на класичнихавтомобілях. Справа не в розгоні, шумі чи правильних лініях. Ні.Вся справа в тому, що ці автомобілі ще не розучилися робитичоловіків щасливими.
З неї через виворот виплив весь бензин і стрілка лежала на нулі. Тай гроші треба було міняти. Нічний обмінник дорогою до заправкиодин. Якщо він закритий, а таке бувало часто – я зупинюся тапроведу ніч у машині. Начхати! Вже байдуже. Я так за нею скучив, щопоїду навіть у тому випадку, якщо це будуть лише кілька метрів…Обмінник був відкритий. Ми заправилися і їздили нічним Києвом. Ізнаєте, який підсумок всього цього? Щастя – дуже тонка матерія.Навіть складаючи із знайомих інгредієнтів немає жодних гарантій утому, що ти відчуєш себе щасливим. Щастя приходить і йде тоді, колийому заманеться. Іноді досить сонячного ранку. Іноді – чашкисмачної кави. Інгредієнти ніколи не скласти так, щоб гарантованопоринути в ейфорію. І саме тому ми зависаємо на класичнихавтомобілях. Справа не в розгоні, шумі чи правильних лініях. Ні.Вся справа в тому, що ці автомобілі ще не розучилися робитичоловіків щасливими.
З неї через виворот виплив весь бензин і стрілка лежала на нулі. Тай гроші треба було міняти. Нічний обмінник дорогою до заправкиодин. Якщо він закритий, а таке бувало часто – я зупинюся тапроведу ніч у машині. Начхати! Вже байдуже. Я так за нею скучив, щопоїду навіть у тому випадку, якщо це будуть лише кілька метрів…Обмінник був відкритий. Ми заправилися і їздили нічним Києвом. Ізнаєте, який підсумок всього цього? Щастя – дуже тонка матерія.Навіть складаючи із знайомих інгредієнтів немає жодних гарантій утому, що ти відчуєш себе щасливим. Щастя приходить і йде тоді, колийому заманеться. Іноді досить сонячного ранку. Іноді – чашкисмачної кави. Інгредієнти ніколи не скласти так, щоб гарантованопоринути в ейфорію. І саме тому ми зависаємо на класичнихавтомобілях. Справа не в розгоні, шумі чи правильних лініях. Ні.Вся справа в тому, що ці автомобілі ще не розучилися робитичоловіків щасливими.