Мода на агресію чи кризу жанру?

Частенько чуємо висловлювання, що світ стає більш жорстоким, людиагресивними, а час швидкоплинним. Чи так, чи це не більше ніжностальгія про колишнє, властива людині. Цін і романтиці минулихроків з вуст сивоволосого чоловіка, що читає свіжу пресу, однозначно згоден з висловом Елліота Ервітта (американськийфотограф-легенда з українським корінням працює на найпрестижнішуагенцію Magnum):«Світ навколо стає менш цікавим, перетворився наодин великий торговий центр. Навколо одні бренди, люкс всякий".
Така ж прикрість відбувається і з автомобілями, або вони щосьзадумують. Ці залізні штуки еволюціонують і стають якимись недоброзичливими. Конкурсу «няшка року» Mazda mx-5. Три попередніпокоління цього авто виглядали немов декоративний кролик у світітварин, і тут дизайнери працюючи над 4м поколінням «М'яти» ( як їїласкаво називають шанувальники марки) перетворили її на кактус вавтомобільному світі. Склалося враження, що стара м'ята прийнялаупаковку «озвірина». Здавалося б, нове покоління моделі, щодебютувало в 2014 році, все той же задньопривідний родстер. Зтехнічного погляду модель не зазнала глобальних змін. Але щосталося із зовнішнім виглядом? Нова м'ята хижо мружиться фарами, повітрозабірники стали гострими, на капоті з'явилися гострі грані.Мілаха вже не та…
Особисто я сумую за дизайном авто з 90х. Це була «золота пораавтомобілебудування». Час, коли за дизайн автомобілів з пропелеромна капоті відповідав Клаус Люте (очолював дизайн бюро BMW з 1976 по1992). Часи коли в автомобільному потоці було неможливо переплутатиVolkswagen та Renault. Від автомобілів не віяло «синтетикою». Коженвиробник дотримувався свого стилю, а головне автомобілі булисамобутні, не схожі один на одного. Що ж сталося? Чи зможезвичайний автоаматор сказати авто якої марки сумно штовхається усусідньому ряду, в ранковому заторі на проспекті Перемоги? Недумаю. Логічно, коли агресія викликана надлишком тестостерону, а увипадку з автомобілями потужністю і приголомшливими технічнимихарактеристиками. Але тут на думку спадає недокросовер іперехетчбек Toyota C-HR. Потужність його 1.2 літрового двигунадорівнює 116 кінським силам. І це на «цілих» 10 л. Більше ніж у«спорткара» ВАЗ 2190. Здається мені, що це скоріше необґрунтованіамбіції, ніж відповідність. Важко відповісти, хто виглядає злішим інебезпечнішим за цей «Бос Молокосос» або справжній сторткар староїшколи Lamborghini Diablo. Адже «Ламбо» є прикладом справжньоїнеприборканої потужності та спортивності. Адже, сідаючи в салонLamborghini Diablo, людина вже ризикувала життям і відбувалося цеще до повороту ключа запалювання. Подумати тільки двигун об'ємом5.7 (або 6. 0 в залежності від року випуску) та потужність близько500 к.С. І ні про які системи стабілізації або ще якихосьелектронних помічників у ті роки не йшлося. Ці цифри виглядаютьдуже переконливо навіть після закінчення 26 років. На парковці, проходячи повз Toyota C-HR, я всерйоз побоююся бути укушеним. Як цебуває, коли поряд проходить ротвейлер у наморднику. Начебто невкусить, але все одно страшно. Здається домогосподарці сидячи закермом Toyota C-HR ні до чого стільки злості за догогою в дитячийсадок. Я перестаю розглядати автомобілі в потоці і взагалі мійпогляд. Спотикнеться» швидше про якусь безглузду рекламу ніж просіру масу нудних авто. Складно сказати, що спричинило повсюднепрагнення автомобілебудівників перетворювати кожне своє дітище натранспортного мутанта. Скажіть мені данину моді – хайтек? Можливо, але дивитися на це нудьга. Автомобільний потік одноманітний ібезлик і хіба тільки в Porsche зі своїм 911 вшановують свою історіюі він так само впізнаваний по проходженню 54 років. Прикладвірності трдицій.