3. Кохання з карбюратором.

Купів:
— "вертольотик";
— трійник;
— прокладки для карба;
— пластикову проставку;
— трос підсмоктування від 2108;
— клапан обратки;
— шланги паливні.

Я поїхав до Васі все це ставити і налаштовувати.Поставили іншіжиклери.І давай все відбудовувати.Без пригод не закінчилася цяепопея. > Закінчився бенз.Дотягнули на тросу добензозаправки.
Там заправилися і давай заводитися — не заводитися.Прямо назаправці почали розбирати карб прямо під дощем.У результаті булопитання до камери поплавця.Підігнули.Зібрали.Завели. Більш-меншналаштували.

Поїхав додому вже на Solex 21083.
Емоцій було море позитивних.Тачку начебто підмінили. (пішлисмикання на затяжній гірці. Ліг спати задоволеним.) Але щастятривало не довго ... На наступний день я поїхав на роботу і початоксильно смикати навіть не під гірку. Коротше, нормально не їхала. Урезультаті ввечері знову думав їхати до Васи.
Заїхав за Богданом і ми поїхали у бік grand.kb.
Їдемо-їдемо, і під гірку вона сильно засмикала і заглухла. Їлизавелися і їли доїхали на 1-й передачі до рівної поверхні і деможна було б припаркуватися. Благо була ніч і ми не особливо комузаважали. Поки Богдан розкручував карб, я подзвонив Владу, щобзнову взяв мене на буксир. Допомога приїхала, якій так самопотрібна була допомога. Вони пробили колеса за пару поворотів домісця де я стояв. Поки вони змінювали колеса, Богдан змігналаштувати карб. І ми своїм ходом поїхав до Васи. Доїхали.Поставили інші жиклери. Знову налаштування. Прокотилися. Начебтонорм. Але все одно далеко до ідеалу.
У будь-якому випадку дякую Васі, Владу та Богдану за терпіння та задопомогу.