Чи довго, чи коротко — добралися ми до кордону з Болгарією.
Перед нами 5 машин. До кожної підійшов працівник митниці, забравпаспорти, заглянув "одним оком" у багажник і віддав усі доки вбудку.
Через 30 секунд видав першій машині доки, одразу другій, третій, четвертій і нам.Проходження кордону зайняло хвилини дві. Алезіткнувшись із Болгарією неодноразово — запідозрив щось недобре, але про це теж пізніше. Вважаю купівлю вінеток у неті дуже розумнимрішенням.. Заощаджується купа часу. Було ні копійки місцевихгрошей.Всі заправки та перекушування по дорозі були здійснені задопомогою звичайних українських банківських карток без жоднихпроблем.
Дороги Болгарії гірші або на рівні з Румунськими. А от околиці…Скрізь відчувається рука радянської доби. Стоять напівзруйнованібудинки, в яких, як зуби у бомжа, вставлені вікна, і що дивно, утих квартирах, де вікна є — живуть люди.
Тут живемо, тут не живемо. Там ми рибу загортали… Атмосферапригнічує. Начебто Європа, а всюди повний ЗІРЯК!
Тільки їдеш і думаєш — коли ж нарешті цей зірець скінчиться. І осьвін кінець:Але далі не краще. : (запчастини на фото:600286
Приблизно так поліція обманює водіїв, вводячи в оману фальшивимипішоходами
Не по-людськи А якщо водій п'яний Як він відрізнить оригінальногопішака від підробленого? Може виникнути конфлікт на рівномумісці:
Водій:Мовляв, проходьте дівчина, не стійте біля краю проїзноїчастини./>
Вона мовчить.
Водій:Гей, дура! Відійди від переходу, якщо не йдеш, або йди, нестій!
Вона мовчить.
<
Водій:@#$%& ##@#^на Ви@#$%$& ^$#$%#діц тебе на@#$%$#^! $@#%! #@$# %%@
А вона мовчить і продовжує стояти на місці.У Водія вже давнонастрій зіпсувався, він протверезів.А Вона стоїть... Дотриманнямграматики і розділових знаків А також зі збереженням всіхідеоматичних виразів. Туреччини, а сама вирушила на зустріч ізМорфеєм.
Є в сімейному архіві ціла окрема папка з фотками як наша Мілкаподорожує. :)
Проїжджали повз шикарні готелі, за парканами яких реальні звалища.Тобто. Люди, які зняли номер у цих готелях, змушені були дивитисяна шикарний вигляд задристаних сміттєвих помиїв, а ввечері моглимилуватися гарним заходом сонця, відбитим у калюжі райдужноїбензинової плівці. Коли ми були в 16 році в Болгарії — нас сильновразила бруд навколо, а між припаркованими автомобілями, то тут-тотам зяяли гори людських фекалій. І я не утрирую. Просто не ставробити фотки цього дива, щоб не уславитися серед своїх знайомихкапефільним збоченцем. Тому пропоную просто повірити на слово. І з16-го року в цій країні нічого не змінилося. Єдине місто, щозалишило приємні спогади - Старий Несебр. Решта є й у нас, тількидешевша.
А тим часом час підходив до вечора першого дня подорожей.
Як і планувалося — до 20:00 ми прибуваємо до готелю, якийзабронювали на Букінгу. Два параметри.
1. Стоянка для авто.
2. Включений сніданок.
Далі сортування за ціною, відсіювання відверто жахливихваріантів.
Знайшли цей готель. Ціна 50$ за трьох зі сніданком. Вартість норм.Підходить.
Готель знаходиться практично на околиці міста. Зручний длямандрівників, які проїжджають цю країну транзитом.
Номер як номер. Нічого незвичайного. Чисто щодо. Знайшли паруволосся чужих у раковині та пару великих крихт сухариків наковроліні.
Постільна білизна, подушки, рушники чисті та приємні.
Час 20:00. До центру міста їхати не хотілося, а пройтися найближчимторговим центром і перекусити це ми з радістю.
У трьох хвилинах ходьби був цей цей торговий центр. Там бувМакдональдс. Щоб не витрачати час на очікування їжі - вирішилиперекусити в маку.
Є такий вірш:
Маленькі діти,
Ні за що на світі,
>
Не ходіть до Африки макдональси в Болгарії…
Ми думали що зіпсувати смак всесвітньо відомого тастандартизованого до неподобства закладу не можна. О, як мипомилялися. Накупивши "смак" на 600 грн (20 $) (у перекладі нанаші) ми не доїли і половини. Все було надіслано у сміттєвийконтейнер. І мене тепер терзають докори совісті. Як він там, сміттєвий контейнер? Чи не погано йому від цієї шняги? Чи незабрали його в брухт після цього. Радісне лише від того, що самі неотруїлися, т.К.З'їли по чарівній пігулці, купу яких взяла моядружина з собою про всяк випадок. ЗА що ми з Мілко дуже вдячні їй.:)
Сон був солодким як у немовляти. Сніданок запланований на 7:30Сніданок звичайний. Невеликий шведський стіл. Набрав у тарілку, поїв, попив огидну каву і в дорогу.
8:00 10.09.2020 ми вже в машині. До кордону з Туреччиною близько 80км. До Стамбула 330 км. До Мармаріса залишилося 1060 км.
І оскільки Болгарія закінчується в цій частині, але не у всьомуоповіданні — швиденько пробіжимося за корисною інформацією длямандрівників на авто:
см технічний пост
/>
І ми наближаємося до кордону з Туреччиною. Вже запахів менше, повітря чистіше. Вже сонце яскравіше. Але по колишньому скрізьболгарський бруд.
Зупинилися сфоткати гарне місце за п'ять хвилин їзди відкордону
І тут на трасі скрізь накидане сміття. Такого немає навіть вУкраїні.
Але на всю вже пахне Турецьким повітрям
Продовження слідує…






Коментарі6
Хто з дівчат дружина? 🤔
Та я і сам їх часто плутаю. )
очі тата, не промахнутися 😊
) Я саме так і замовляв собі дочку. Щоб мої очі були. )
Не пошкодували, що відразу поромом до Туретчини не рвонули?
Ні секунди не шкодували за весь час подорожі. Навіть дружина, яка говорила що краще полетіти літаком, після приїзду додому сказала, що якби ми не поїхали на машині - не побачили б стільки нового, не отримали такого дорогого досвіду, не могли Але врах...