Одеса (Україна) - Мармаріс (Туреччина) на машині 1865 км. Частина 3 Болгарія - Туреччина

…Продовження
Чи довго, чи коротко — добралися ми до кордону з Болгарією.
Перед нами 5 машин. До кожної підійшов працівник митниці, забравпаспорти, заглянув "одним оком" у багажник і віддав усі доки вбудку.
Через 30 секунд видав першій машині доки, одразу другій, третій, четвертій і нам.Проходження кордону зайняло хвилини дві. Алезіткнувшись із Болгарією неодноразово — запідозрив щось недобре, але про це теж пізніше. Вважаю купівлю вінеток у неті дуже розумнимрішенням.. Заощаджується купа часу. Було ні копійки місцевихгрошей.Всі заправки та перекушування по дорозі були здійснені задопомогою звичайних українських банківських карток без жоднихпроблем.
Дороги Болгарії гірші або на рівні з Румунськими. А от околиці…Скрізь відчувається рука радянської доби. Стоять напівзруйнованібудинки, в яких, як зуби у бомжа, вставлені вікна, і що дивно, утих квартирах, де вікна є — живуть люди.
Тут живемо, тут не живемо. Там ми рибу загортали… Атмосферапригнічує. Начебто Європа, а всюди повний ЗІРЯК!
Тільки їдеш і думаєш — коли ж нарешті цей зірець скінчиться. І осьвін кінець:Але далі не краще. : (запчастини на фото:600286
Приблизно так поліція обманює водіїв, вводячи в оману фальшивимипішоходами
Не по-людськи А якщо водій п'яний Як він відрізнить оригінальногопішака від підробленого? Може виникнути конфлікт на рівномумісці:
Водій:Мовляв, проходьте дівчина, не стійте біля краю проїзноїчастини./>
Вона мовчить.
Водій:Гей, дура! Відійди від переходу, якщо не йдеш, або йди, нестій!
Вона мовчить.
<
Водій:@#$%& ##@#^на Ви@#$%$& ^$#$%#діц тебе на@#$%$#^! $@#%! #@$# %%@
А вона мовчить і продовжує стояти на місці.У Водія вже давнонастрій зіпсувався, він протверезів.А Вона стоїть... Дотриманнямграматики і розділових знаків А також зі збереженням всіхідеоматичних виразів. Туреччини, а сама вирушила на зустріч ізМорфеєм.
Є в сімейному архіві ціла окрема папка з фотками як наша Мілкаподорожує. :)
Проїжджали повз шикарні готелі, за парканами яких реальні звалища.Тобто. Люди, які зняли номер у цих готелях, змушені були дивитисяна шикарний вигляд задристаних сміттєвих помиїв, а ввечері моглимилуватися гарним заходом сонця, відбитим у калюжі райдужноїбензинової плівці. Коли ми були в 16 році в Болгарії — нас сильновразила бруд навколо, а між припаркованими автомобілями, то тут-тотам зяяли гори людських фекалій. І я не утрирую. Просто не ставробити фотки цього дива, щоб не уславитися серед своїх знайомихкапефільним збоченцем. Тому пропоную просто повірити на слово. І з16-го року в цій країні нічого не змінилося. Єдине місто, щозалишило приємні спогади - Старий Несебр. Решта є й у нас, тількидешевша.

А тим часом час підходив до вечора першого дня подорожей.
Як і планувалося — до 20:00 ми прибуваємо до готелю, якийзабронювали на Букінгу. Два параметри.
1. Стоянка для авто.
2. Включений сніданок.
Далі сортування за ціною, відсіювання відверто жахливихваріантів.
Знайшли цей готель. Ціна 50$ за трьох зі сніданком. Вартість норм.Підходить.
Готель знаходиться практично на околиці міста. Зручний длямандрівників, які проїжджають цю країну транзитом.
Номер як номер. Нічого незвичайного. Чисто щодо. Знайшли паруволосся чужих у раковині та пару великих крихт сухариків наковроліні.
Постільна білизна, подушки, рушники чисті та приємні.
Час 20:00. До центру міста їхати не хотілося, а пройтися найближчимторговим центром і перекусити це ми з радістю.

У трьох хвилинах ходьби був цей цей торговий центр. Там бувМакдональдс. Щоб не витрачати час на очікування їжі - вирішилиперекусити в маку.
Є такий вірш:
Маленькі діти,
Ні за що на світі,
>
Не ходіть до Африки макдональси в Болгарії…
Ми думали що зіпсувати смак всесвітньо відомого тастандартизованого до неподобства закладу не можна. О, як мипомилялися. Накупивши "смак" на 600 грн (20 $) (у перекладі нанаші) ми не доїли і половини. Все було надіслано у сміттєвийконтейнер. І мене тепер терзають докори совісті. Як він там, сміттєвий контейнер? Чи не погано йому від цієї шняги? Чи незабрали його в брухт після цього. Радісне лише від того, що самі неотруїлися, т.К.З'їли по чарівній пігулці, купу яких взяла моядружина з собою про всяк випадок. ЗА що ми з Мілко дуже вдячні їй.:)
Сон був солодким як у немовляти. Сніданок запланований на 7:30Сніданок звичайний. Невеликий шведський стіл. Набрав у тарілку, поїв, попив огидну каву і в дорогу.
8:00 10.09.2020 ми вже в машині. До кордону з Туреччиною близько 80км. До Стамбула 330 км. До Мармаріса залишилося 1060 км.
І оскільки Болгарія закінчується в цій частині, але не у всьомуоповіданні — швиденько пробіжимося за корисною інформацією длямандрівників на авто:
см технічний пост
/>
І ми наближаємося до кордону з Туреччиною. Вже запахів менше, повітря чистіше. Вже сонце яскравіше. Але по колишньому скрізьболгарський бруд.

Зупинилися сфоткати гарне місце за п'ять хвилин їзди відкордону
І тут на трасі скрізь накидане сміття. Такого немає навіть вУкраїні.
Але на всю вже пахне Турецьким повітрям

Продовження слідує…