Одеса (Україна) - Мармаріс (Туреччина) на машині 1865 км. Частина 4 Туреччина

…Продовження
Болгаро-Турецький кордон Малко-Тирново зустрів нас неспішнимиболгарами. Попереду було 4 машини. Болгари ходили як сонні мухи Топозіхаючи, то почухуючи себе в різних місцях... Покурили, зновупочухалися, постояли в одному кутку, в іншому... Було повненезрозуміле всього, що відбувається. І стали в довгий хвіст низкимашин, що чекають проходження Турецької сторони.
На Турецькій стороні повним ходом іде ремонт дорожнього покриттяКПП… Ну як ремонт… Просто зняли асфальт і 100 сантиметрів того, щобуло під асфальтом. "вивозять брили каменю та шматки асфальту.Машини періодично пропускали по черзі, то наша сторона проїде, тозустрічку пустять. По дві-три машини. Потім ніхто не їде. Всістоять через бульдозери і вантажівки. Потім знову трохи поїхали.Через цього ремонту ми простояли на цьому кордоні близько двохгодин, але це з самим проходженням митниці Туреччини, яка черезремонт була трохи сумбурною. Але все було зрозумілим. Куди підійтиз пасажирами, тонути своїм фейсом, фейсом своїх пасажирів, потімпасажири в машину, драйвер воооон в те віконце. Онлі драйвер.Розмовляють англійською. Це дуже добре. Т.К. Болгари, хоч і трохиросійською мовою, англійську майже не розуміють.
За дві години ми виїхали з митного пункту і рушили у бік Стамбула.Що хочеться відзначити:Дороги. Турецькі дороги, наче оксамитомобшиті. Асфальт практично білий, або це бетонка, так якісноукладена. Не зрозуміло. Але рівненько. Скрізь двосмужка у кожнусторону. З обгін проблем немає. І я обганяв, і мене обганяли. Їхатидуже комфортно. Уздовж асфальтована, крім узбіччя ще ґрунтовкарівна. Зупинитись можна в будь-якому місці. Мало що. У порівнянні зБолгарськими трасами, де немає узбіччя. Де як станеш, то перекриєшсмугу, т.К. Де закінчується смуга, закінчується і узбіччя. Іпочинається глибокий рів чи урвища.
У Туреччині окрім доріг, одразу помінявся і клімат. Стало теплішеградусів на п'ять, з'явилися пальми та гори. Гранітні потужні брилиз кар'єрами, з яких цей мармур та граніт витягують. Дужевражає.
Трохи проїхавши звичайною заміською трасою ми виїжджаємо наавтомагістраль. Усі автомагістралі платні. Спочатку зчитуєтьсяномер авто на в'їзді на магістраль, а далі періодично з'являютьсяпункти пропуску, на яких здійснюється оплата за пройденувідстань.
HGS стікер автоматичної оплати проїзду платних доріг. > Накожному такому пункті є можливість оплатити карткою банку, абокупити собі стікер на лобове скло, покласти на нього грошей іпроїжджати всі шлагбауми в автоматичному режимі, скидаючи швидкістьдо 30 км/год.Як ми і вчинили. При проїзді ділянки оплати системазчитує дані стікера і з рахунку знімає певну суму грошей. Ця сумависвічується на табло, спалахує зелене світло і відкриваєтьсяшлагбаум. Стікери купуються у поштових відділеннях. Можна цезробити прямо на кордоні. Там час заощаджується. Ми ж доїхали дов'їзду на автомагістраль і довелося зупинятися, переходити дорогу внедозволеному місці, і йти до будки поштового відділення. Усіпоштові відділення позначаються літерами PTT. Сам стікер коштує1.5$ і на його рахунок ми поклали 30$. Чого надалі не вистачило доМармарису, і одну з ділянок траси ми проїхали заплатившибанківською картою. І тоді грошей в один бік вистачить. Цим жестікером оплачується і проїзд мостами над Босфором і проїзд тунелемЄвразія, проритим під Босфором.
Заїжджаючи до Стамбула ми насамперед відвідали всесвітньо відомістамбульські пробки. Автомагістраль проходить через місто. 4-5 смугв один бік то приймають у собі 2-3 смуги доріг, що примикають нарозвилках, то віднімають частину потоку від нас. Швидкість руху від0 до 120 км/год. Ситуація на дорогах змінюється щомиті. Місцевіперебудовуються не включно з поворотниками, але явно даючизрозуміти, що вони мають намір проїхати саме тут. І ніхто не будечинити опір цьому бажанню. Просто пригальмує, поступиться, пропустить і далі поїде приблизно в такому самому стилі. :)
Тут на дорогах все відбувається дуже швидко і безаварійно. Якщо тистоїш на перехресті на червоне світло, і тобі ввімкнулося зелене, ати забарився і не поїхав у перші секунди - до того моменту, як тобіпосигналять ззаду - проїде хтось перпендикулярною вулицею, поки тиспиш. :) Хоча йому горить червоне світло.
Світлофори мають виключно рекомендаційний характер. Місцеві негидують проїжджати на червоний прямо перед поліцією. До речі, штрафи у Туреччині дуже низькі. Як і в Україні. І за порядком надорогах стежать так само, як і у нас. Ніяк. :) Пішоходи під колесане кидаються навіть на пішохідних переходах. Стоять смирно ічекають, доки їх хтось пропустить. Розв'язки на автомагістралінастільки суворі, що від них офігував навіть навігатор, до кожноїфрази про зміну напрямку руху навігатор додав:Напевно… Здається…Так. Сюди. :)
Приклад одного з нескладних місць із розв'язками Стамбула

Затупити на дорозі та поїхати смугою громадського транспорту, виділеного окремими стовпчиками? ! Так будь ласка. І я не один. Наслюдина 150. І я не виглядаю тут білою вороною. Проїхати з'їзд іперетнути п'ять смуг практично впоперек? ! Не питання. І поліція неперешкода. І знов я не один. Навігатор просто не встигав за всімаповоротами, з'їздами, заїздами, паралельними дорогами та круговимирухами.Але мені цей стиль припав до душі. Приблизно так їздять унас в Одесі. Тільки частіше включають биків. Ах, я тебе непропустив - зараз я тебе навчу "класичну музику слухати". А там усемирно відбувається. Від цього і їзда задоволення доставляє.З'їхавши з автомагістралі, проїхавши в центр міста, ми вирішилипообідати. Але рух пандемія не дозволили нам це зробити належнимчином. Всім наказано ходити в масках вулицями. І всі ходять. Чи необурюються. І не носять маску на лікті, під носом, на підборідді, як це роблять наші. :( Вони носять як належить. Інакше штраф 700лір (2700 грн або 100$)
Перекусивши в піцерії ми рушили у бік Азії, втративши на цій петліне багато ні мало — дві години часу.
На замітку майбутнім мандрівникам — краще зупинитися на обід наодній із численних Service Alani зон технічної зупинки, яких наавтомагістралі розташовано майже кожні два кілометри, там швидкоготують, смачно годують, там цивілізовані зони відпочинку, тамвелика кількість найчистіших санвузлів, місць для молитов, автозаправних станцій, ресторанів і магазинів Якщо метою вашоговізиту не є центр Стамбула — краще вчинити саме так.
І ми з центру рушили на трасу. Ми і потрапили в азіатську частинуТуреччини

Пункт оплати при в'їзді в тунель Євразія
Зверху позначки систем, що зчитують, де червоний хрест — можнапроїхати тільки оплативши карткою банку > Обмеження швидкості втунелі 70 км/ч. Довжина тунелю - 5.4 км. Максимальна глибина — 106м. Відкрився для руху 22 грудня 2016 року. Вартість проїзду потунелю 2.7 євро. Мосту Osmangazi Bridge, в азіатській частиніТуреччини приблизно за 50 км на південь від Стамбула, що переноситьнаш екіпаж над затокою Ізміт Мармурового моря на висоті 64 метрів.Протяжністю 2.682 км. Вартість проїзду мостом 12 євро. . Але булиавтомобілі, які їхали зі швидкістю 200 та 220 і більше. Звичайновони всі поза законом. Але найчастіше це автомобілі, зовні звичайніцивільні, але обладнані спец. Сигналами у решітках радіаторів.Улюблена марка турків – Рено. Їх тут найбільше на дорогах. Дужебагато маленьких фургончиків.
У якийсь момент стало настільки нудно від одноманітності картин завікнами нашої карети, що я вирішив трохи розбавити сірі буднітрасової поїздки, злегка перебільшивши швидкість. НУ як трохи? !Просто хотілося перевірити, на якій відмітці в наших автомобіляхвстановлено електронний обмежувач швидкості. Тим більше, темно, Аллах не бачить.
це GPS.На спідометрі останні цифри 15. Під педаллю акселераторазапас але ми вперлися в обмежувач. У запису з відеореєстраторавзагалі нічого цікавого, не враховуючи обмежувач швидкості, щосидить на передньому пасажирському сидінні. Але дві хвилини ми такипроїхалися "з вітерцем". Навігатор писав, що ми прибуваємо на місцепризначення до першої години ночі. Так воно й вийшло. Брат зустрівнас на в'їзді в місто і провів вуличками, щоб ми не петляли і нешукали потрібну нам адресу. Ми прибули. Без подій, без втрат, безнесподіванок. Попереду 6 днів безтурботного відпочинку який мипланували провести подорожуючи півднем Туреччини, заїхавши вАланію, Памуккале, озеро Салда, Ущелина Саклікен, Парк розваг Землілегенд, де планували поплавати з акулами… Але все пішло не запланом.
За традицією посилання на технічний пост
Ну а продовження слідує…