Машина часу

Про Акорд СВ3 я писав вже тут стільки, що вже й не хочеться :) Аленапевно треба. Раз вже купив його через 20 років і зробив бортовик, потрібно зібрати спогади в одному місці. Звісно, ​​я вже забув, коли побачив такий Акорд на вулиці вперше. А ось на папері —пам'ятаю. .Там і зустрів я СВ3.Мені шалено сподобався його стрімкийсилует!
А пізніше про четверте покоління прочитав і у вітчизняній пресі.. Уті часи мама виписувала мені журнал За кермом.І в липневому номері1992 року я виявив у ньому цікаву замітку про компанію Хонда, і цюмодель зокрема www.zr.ru/archive/zr/1992/07/motor-shou-92-3 # 24.Зрозумів, що і технічно вона дуже цікава. Я розповідав, що Акорд внашій сім'ї з'явився в лютому 1998. Але це був не перший СВ3, наякому я прокотився. Восени 1996 року у вітчима закінчилася віза доНімеччини і за черговою машиною поїхав його друг. Купували її надвох. Це сьогодні можна щось планувати, підбираючи варіанти намобілі, а тоді просто лотерея. Що трапиться, можна було тількигадати. Я з великим інтересом чекав на повернення Віктора. Вінлюбив динамічні машини і часто привозив щось неабияке. Наприклад, гарячий Nissan Bluebird Grand Prix або не менш бадьорий, вогненно-червоний, Opel Vectra GT. Вітя жив у сусідньому будинку ія щодня поглядав у вікно, чекаючи машини на транзитах біля йогопід'їзду. І ось, дочекався — темно-синій Акорд СВ3! Біжу до нього –здвоєний вихлоп, 2.0i-16V. На той час ракета — 9.2 до сотні! Заходжу до Віте. Той якраз обідав. Бачу, що втомлений з дороги.Тоді спати не лягали, фігачили без зупинки. Але моє захоплення йогооживило, Вітя схопив ключі і каже "йдемо! ". Виходимо надвір, стрибаємо в Хонду. Вітя запускає двигун – у салоні труна тиша! Загалом, прокотив він мене нашою вулицею хвацько. Машина здаваласядикою, як раптовий порив вітру. Перша-друга просто гармата. Доцього такі яскраві емоції я відчував лише на службовій машинівітчима - Ауді 200 Турбо першого покоління. Тільки в Хонді не требабуло чекати, поки розкрутиться турбіна :) Загалом, я залишився підвраженням. І не лише від їзди. Сподобався інтер'єр, величезна площаскління, дуже низький рівень капота. Ну і дизайн. Наживо Акордвражав ще сильніше, ніж на фото в каталозі. Такі яскраві спогадипро минуле, як ліки для душі. Ось пробігся ними, записав і купаюсяв теплому океані ностальгії. Золотий був час - ми не були розпещенірозкішшю і вміли радіти простим людським цінностям. Все булонасичене максимальною гостротою смаку. Початок дорослого життя, коли починаєш входити в період, де вже доступно все і легкоотримати максимальне задоволення. Який запаморочливий смак маласвобода, яку ейфорію приносила гульба з друзями, яке задоволенняміг подарувати один поцілунок дівчини чи коротка поїздка новоюмашиною…Для того й потрібні автомобілі минулого в класному стані.Вони як машина часу здатні повернути нас у роки юності. Я поки їхавдодому на Акорді, стільки всього згадав, пов'язаного з ним, щоздалося, ніби помолодшав за цю сотню кілометрів. Зі мною їхав другна БМВ е46 і ми, як двоє малолітків, всю дорогу змагалися з ним іна прямій, і в поворотах :)