Коли Гранд Тур зовсім не гранд

Повинен зізнатися:дорога давно манить мене. :далеких, з пригодою навідоме місце, морем вражень.І хоча при таких таємних помислах кращемати позашляховик, мінівен, в ідеалі будинок на колесах, у менекагбе пузотерка «не для наших доріг».Тому мрії в основномузалишаються нічим. З рідного Харкова навіть у сусідню Полтаву, щобнагадати собі про якість регіональних доріг, як усі мрії одразу жзбирали речі і йшли зі словами «ходімо, нам тут не раді». Правда, явсе ж таки намагався кілька разів покотити, куди очі навіть недивляться, але через різні обставини грандтури скасовувалися... Ацього року, на травневі, зірки зійшлися так, що дрімс камтру, трубакличе, вокзал відходить – і я був готовий.

цікаві місця без плану та розкладу… Тому після вивчення картидовколишніх та відносно довколишніх районів вийшов такий тур:першийдень до Запоріжжя (я там був проїздом через Хортицю, чого мало), другий день до заповідника Асканія-Нова (там круто), третій день наострів Джарилгач (найбільший у Чорному морі, між іншим), ачетвертий – додому. Останній день єдиний, коли за кермом весь час, у решту їхати 3-5 годин, не більше, чого й хотілося. І ось, суботнього ранку, в сонячну погоду з найкрасивішими хмаринками, Type R рушив на південь. Але при з'їзді на Сімферопольську в менезакралися перші сумніви, що це буде далі... Так і вийшло! Ділянкавід Новомосковська у Дніпропетровській області до кордонуЗапорізької області – це портал у пекло, паралельну реальність, наМарс чи танковий полігон, не має значення. Але це повний #& % (замість символів сміливо ставте будь-яке матюки на свій розсуд, підійдуть всі) ... Ні, я ніби знав, що дорога по моєму грандтурубуде місцями сильно не дуже, але не до такої ж міри. Причомузабігаючи наперед, тільки в'їжджаєш у Запорізьку область, і всенормалізується. Звичайна, місцями з хвилями та ямками, дорога –їхати можна. А тут не можна було. Їхав 30-70 км/год, крутив кермом, але не докрутив… Яма була велика. Дуже. У довжину і, що гірше, завширшки. Я пішов на зустрічку (благо там була вільна каса), ухилився – а тут рідна сестра цієї чорної дірки. До узбіччя невитяг:правим колесом зачепив край ями. Удар був такий сильний, щоречі по салону розлетілися, як космонавти на МКС. Я зупинився, обійшов Civic:диски цілі, гума, ніде нічого не тече. Хм… Завівся іпочув брязкіт ззаду. Як виявилося, це відвалився тепловий екран надвихлопною системою. Гаразд, діло:віддомкратив машину, заліз піднеї, якось забив його на місце, поїхали в тиші. Але екран, яквиявилося, був нісенітницею – я помітив, що правий бік відпрацьовуєями з якимось новим, ледь помітним звуком… Стало ясно:без візиту домеханіків до Джарилгача не доїду.

<
У Запоріжжі в'їхали близько 3 днів. Субота, 3:00, попереду довгівихідні - як ви думаєте, багато СТО працювало? У дилера Хонди посуботах шабат, на Фольксвагені вже закінчили роботу, у Тойоти іНіссана все по запису розписано до другого пришестя, Маздамеханіків вже відпустила додому («ні нікого»). Умовив подивитисямашину на АТЛ. Але вони одразу сказали:запчастин немає і не буде досереди… Загалом, підняли машину, крутили, крутили колесо – і даливердикт:стійка все, все опора, взагалі все, давай до побачення. Яобережно запитав:а до Харкова доїду? Один механік засміявся, якМефістофель в опері і тишком-нишком пішов кудись, обтираючисльози... Інший сказав:якщо акуратно, то так. Мабуть. Може бути.Але тільки не гони, будь ласка! Я і не гнав. Із Запоріжжя до Дніпрая їхав (іншою дорогою, правим берегом, – вона реально краща, плюспо 2 розділені смуги в кожний бік! )… 6 годин. Щоб ви розуміли:тамтрохи більше 100 км. Звук аварійки мені потім кілька ночей снився.Але доїхали. Оптимізму додалося:попереду дорога краща! А сам Дніпросподобався при в'їзді настільки, що було вирішено залишитися тут щена день:все ж таки час є, чого вдома сумувати з підбитою машиною? Місто реально класне! І не тільки набережною, а ще й квартальчикамиз парками та пішохідними зонами вздовж неї. Цілий наступний деньтам гуляли, доки Civic спав під під'їздом та набирався сил дляфінального ривка. Який вийшов таки легше:ті ж 5-6 годин у дорозі, але вже на 200 з гаком кеме. Історія, а я вас втомив такимбагатобукафом. Скажу лише одне:насправді все виявилося простіше, ніж здавалося у Запоріжжі. Під заміну пішов лише амортизатор:опората відбійник були цілком живі та на здоров'я не скаржилися.Образливо було, що самі по собі передні амортизатори я оновивпівроку тому! Хоча це виявилося у плюс. Пробіг лівого був близько4-5 тисяч, тому я вирішив заощадити – і не міняти дві стійки, аобійтись однією. А чо:навіть офіціали спокійно до цього ставляться, японці це допускають… Але мораль байки в іншому:я вкотрепереконався, наскільки живуча Хонда. Довезла, дотерпіла, витрималатаке випробування і привезла море вражень. Поважаю за це! І так, язнову хочу у подорож.
" ледь помітним звуком… Стало ясно:без візиту до механіків доДжарилгача не доїду. У Запоріжжі в'їхали близько 3 днів. Субота, 3:00, попереду довгі вихідні - як ви думаєте, багато СТО працювало? У дилера Хонди по суботах шабат, на Фольксвагені вже закінчилироботу, у Тойоти і Ніссана все по запису розписано до другогопришестя, Мазда механіків вже відпустила додому («ні нікого»).Умовив подивитися машину на АТЛ. Але вони одразу сказали:запчастиннемає і не буде до середи… Загалом, підняли машину, крутили, крутили колесо – і дали вердикт:стійка все, все опора, взагалі все, давай до побачення. Я обережно запитав:а до Харкова доїду? Одинмеханік засміявся, як Мефістофель в опері і тишком-нишком пішовкудись, обтираючи сльози... Інший сказав:якщо акуратно, то так.Мабуть. Може бути. Але тільки не гони, будь ласка! Я і не гнав. ІзЗапоріжжя до Дніпра я їхав (іншою дорогою, правим берегом, – вонареально краща, плюс по 2 розділені смуги в кожний бік! )… 6 годин.Щоб ви розуміли:там трохи більше 100 км. Звук аварійки мені потімкілька ночей снився. Але доїхали. Оптимізму додалося:попередудорога краща! А сам Дніпро сподобався при в'їзді настільки, що буловирішено залишитися тут ще на день:все ж таки час є, чого вдомасумувати з підбитою машиною? Місто реально класне! І не тількинабережною, а ще й квартальчиками з парками та пішохідними зонамивздовж неї. Цілий наступний день там гуляли, доки Civic спав підпід'їздом та набирався сил для фінального ривка. Який вийшов такилегше:ті ж 5-6 годин у дорозі, але вже на 200 з гаком кеме.історія, а я вас втомив таким багатобукафом. Скажу лишеодне:насправді все виявилося простіше, ніж здавалося у Запоріжжі.Під заміну пішов лише амортизатор:опора та відбійник були цілкомживі та на здоров'я не скаржилися. Образливо було, що самі по собіпередні амортизатори я оновив півроку тому! Хоча це виявилося уплюс. Пробіг лівого був близько 4-5 тисяч, тому я вирішив заощадити– і не міняти дві стійки, а обійтись однією. А чо:навіть офіціалиспокійно до цього ставляться, японці це допускають… Але моральбайки в іншому:я вкотре переконався, наскільки живуча Хонда.Довезла, дотерпіла, витримала таке випробування і привезла моревражень. Поважаю за це! І так, я знову хочу у подорож.
" ледь помітним звуком… Стало ясно:без візиту до механіків доДжарилгача не доїду. У Запоріжжі в'їхали близько 3 днів. Субота, 3:00, попереду довгі вихідні - як ви думаєте, багато СТО працювало? У дилера Хонди по суботах шабат, на Фольксвагені вже закінчилироботу, у Тойоти і Ніссана все по запису розписано до другогопришестя, Мазда механіків вже відпустила додому («ні нікого»).Умовив подивитися машину на АТЛ. Але вони одразу сказали:запчастиннемає і не буде до середи… Загалом, підняли машину, крутили, крутили колесо – і дали вердикт:стійка все, все опора, взагалі все, давай до побачення. Я обережно запитав:а до Харкова доїду? Одинмеханік засміявся, як Мефістофель в опері і тишком-нишком пішовкудись, обтираючи сльози... Інший сказав:якщо акуратно, то так.Мабуть. Може бути. Але тільки не гони, будь ласка! Я і не гнав. ІзЗапоріжжя до Дніпра я їхав (іншою дорогою, правим берегом, – вонареально краща, плюс по 2 розділені смуги в кожний бік! )… 6 годин.Щоб ви розуміли:там трохи більше 100 км. Звук аварійки мені потімкілька ночей снився. Але доїхали. Оптимізму додалося:попередудорога краща! А сам Дніпро сподобався при в'їзді настільки, що буловирішено залишитися тут ще на день:все ж таки час є, чого вдомасумувати з підбитою машиною? Місто реально класне! І не тількинабережною, а ще й квартальчиками з парками та пішохідними зонамивздовж неї. Цілий наступний день там гуляли, доки Civic спав підпід'їздом та набирався сил для фінального ривка. Який вийшов такилегше:ті ж 5-6 годин у дорозі, але вже на 200 з гаком кеме.історія, а я вас втомив таким багатобукафом. Скажу лишеодне:насправді все виявилося простіше, ніж здавалося у Запоріжжі.Під заміну пішов лише амортизатор:опора та відбійник були цілкомживі та на здоров'я не скаржилися. Образливо було, що самі по собіпередні амортизатори я оновив півроку тому! Хоча це виявилося уплюс. Пробіг лівого був близько 4-5 тисяч, тому я вирішив заощадити– і не міняти дві стійки, а обійтись однією. А чо:навіть офіціалиспокійно до цього ставляться, японці це допускають… Але моральбайки в іншому:я вкотре переконався, наскільки живуча Хонда.Довезла, дотерпіла, витримала таке випробування і привезла моревражень. Поважаю за це! І так, я знову хочу у подорож.
" запчастин немає і не буде до середи ... Загалом, підняли машину, крутили, крутили колесо - і дали вердикт:стійка все, опора всевзагалі все давай до побачення. Я обережно запитав:а до Харковадоїду? Один механік засміявся, як Мефістофель в опері ітишком-нишком пішов кудись, обтираючи сльози... Інший сказав:якщоакуратно, то так. Мабуть. Може бути. Але тільки не гони, будьласка! Я і не гнав. Із Запоріжжя до Дніпра я їхав (іншою дорогою, правим берегом, – вона реально краща, плюс по 2 розділені смуги вкожний бік! )… 6 годин. Щоб ви розуміли:там трохи більше 100 км.Звук аварійки мені потім кілька ночей снився. Але доїхали.Оптимізму додалося:попереду дорога краща! А сам Дніпро сподобавсяпри в'їзді настільки, що було вирішено залишитися тут ще надень:все ж таки час є, чого вдома сумувати з підбитою машиною? Місто реально класне! І не тільки набережною, а ще й квартальчикамиз парками та пішохідними зонами вздовж неї. Цілий наступний деньтам гуляли, доки Civic спав під під'їздом та набирався сил дляфінального ривка. Який вийшов таки легше:ті ж 5-6 годин у дорозі, але вже на 200 з гаком кеме. Історія, а я вас втомив такимбагатобукафом. Скажу лише одне:насправді все виявилося простіше, ніж здавалося у Запоріжжі. Під заміну пішов лише амортизатор:опората відбійник були цілком живі та на здоров'я не скаржилися.Образливо було, що самі по собі передні амортизатори я оновивпівроку тому! Хоча це виявилося у плюс. Пробіг лівого був близько4-5 тисяч, тому я вирішив заощадити – і не міняти дві стійки, аобійтись однією. А чо:навіть офіціали спокійно до цього ставляться, японці це допускають… Але мораль байки в іншому:я вкотрепереконався, наскільки живуча Хонда. Довезла, дотерпіла, витрималатаке випробування і привезла море вражень. Поважаю за це! І так, язнову хочу у подорож.
" запчастин немає і не буде до середи ... Загалом, підняли машину, крутили, крутили колесо - і дали вердикт:стійка все, опора всевзагалі все давай до побачення. Я обережно запитав:а до Харковадоїду? Один механік засміявся, як Мефістофель в опері ітишком-нишком пішов кудись, обтираючи сльози... Інший сказав:якщоакуратно, то так. Мабуть. Може бути. Але тільки не гони, будьласка! Я і не гнав. Із Запоріжжя до Дніпра я їхав (іншою дорогою, правим берегом, – вона реально краща, плюс по 2 розділені смуги вкожний бік! )… 6 годин. Щоб ви розуміли:там трохи більше 100 км.Звук аварійки мені потім кілька ночей снився. Але доїхали.Оптимізму додалося:попереду дорога краща! А сам Дніпро сподобавсяпри в'їзді настільки, що було вирішено залишитися тут ще надень:все ж таки час є, чого вдома сумувати з підбитою машиною? Місто реально класне! І не тільки набережною, а ще й квартальчикамиз парками та пішохідними зонами вздовж неї. Цілий наступний деньтам гуляли, доки Civic спав під під'їздом та набирався сил дляфінального ривка. Який вийшов таки легше:ті ж 5-6 годин у дорозі, але вже на 200 з гаком кеме. Історія, а я вас втомив такимбагатобукафом. Скажу лише одне:насправді все виявилося простіше, ніж здавалося у Запоріжжі. Під заміну пішов лише амортизатор:опората відбійник були цілком живі та на здоров'я не скаржилися.Образливо було, що самі по собі передні амортизатори я оновивпівроку тому! Хоча це виявилося у плюс. Пробіг лівого був близько4-5 тисяч, тому я вирішив заощадити – і не міняти дві стійки, аобійтись однією. А чо:навіть офіціали спокійно до цього ставляться, японці це допускають… Але мораль байки в іншому:я вкотрепереконався, наскільки живуча Хонда. Довезла, дотерпіла, витрималатаке випробування і привезла море вражень. Поважаю за це! І так, язнову хочу у подорож.
" Цілий наступний день там гуляли, доки Civic спав під під'їздом танабирався сил для фінального ривка. Який вийшов таки легше:ті ж 5-6годин у дорозі, але вже на 200 з гаком кеме. Історія, а я васвтомив таким багатобукафом. Скажу лише одне:насправді все виявилосяпростіше, ніж здавалося у Запоріжжі. Під заміну пішов лишеамортизатор:опора та відбійник були цілком живі та на здоров'я нескаржилися. Образливо було, що самі по собі передні амортизатори яоновив півроку тому! Хоча це виявилося у плюс. Пробіг лівого бувблизько 4-5 тисяч, тому я вирішив заощадити – і не міняти двістійки, а обійтись однією. А чо:навіть офіціали спокійно до цьогоставляться, японці це допускають… Але мораль байки в іншому:явкотре переконався, наскільки живуча Хонда. Довезла, дотерпіла, витримала таке випробування і привезла море вражень. Поважаю за це! І так, я знову хочу у подорож.
" Цілий наступний день там гуляли, доки Civic спав під під'їздом танабирався сил для фінального ривка. Який вийшов таки легше:ті ж 5-6годин у дорозі, але вже на 200 з гаком кеме. Історія, а я васвтомив таким багатобукафом. Скажу лише одне:насправді все виявилосяпростіше, ніж здавалося у Запоріжжі. Під заміну пішов лишеамортизатор:опора та відбійник були цілком живі та на здоров'я нескаржилися. Образливо було, що самі по собі передні амортизатори яоновив півроку тому! Хоча це виявилося у плюс. Пробіг лівого бувблизько 4-5 тисяч, тому я вирішив заощадити – і не міняти двістійки, а обійтись однією. А чо:навіть офіціали спокійно до цьогоставляться, японці це допускають… Але мораль байки в іншому:явкотре переконався, наскільки живуча Хонда. Довезла, дотерпіла, витримала таке випробування і привезла море вражень. Поважаю за це! І так, я знову хочу у подорож.