На безриб'ї і сам на рак встанеш (нещебродський ремонт заднього двірника).

Після установки склопідйомника я, як у старому мультику, подумав "що б такого зробити поганого" :). Взагалі, чим би ще порадуватимою ластівку. Навіть на момент покупки задній двірник.Знімаємо цюгрудку бруду, гордо іменований моторедуктором заднього склоочисникаі довго стираємо товстий шар сіро-чорної жирної погані (звідки вонавзялася, стане ясно пізніше).

Розбираємо моторчик:Обмотка ціла, щітки живі, колектор підгорілий іокислений до неподобства (а також, під час неподобства і післянього) Чистимо колектор, збираємо — не крутить.
Лезем у редуктор. 815й "татри"... Хто не знає, що це таке, ось:

Коротше, їм би я його і любив... Любив би і любив...
< br> Взагалі, пластмасовий (! ) редуктор забитий солідолом(! ), що загуснув до кам'яної твердості, до такої міри, щопровернути його просто не реально. Причому, видно, що спочаткусолідолу, було більше, але надлишки вилізли через прокладку і, упоєднанні з пилом, утворили цей чудовий "смалець" на корпусі.

Збираємо, перевіряємо - не крутить! Знову розбираємо, знімаємододаткове реле (забезпечує переривчастий режим роботи (так, дуженеобхідна функція для заднього двірника :-))))) )

Релюху можна лише поховати. Окремо вона не продається: (ну, знявшиголову, по волоссю не плачуть, доведеться обійтися безпереривчастого режиму (:-D). (три хвилини повільним кроком ізцигаркою) магазинчику автозапчастин купуються дві клеми, обтискаються, все прикручується на місце і ПРАЦЮЄ!