Вовчиця або знову повний!

Після двох років на недоприводі (історію попередніх машин потім, може, напишу), восени 2012 року знову дозрів на покупку "пройдисвіта". Бажання брати щось старе, як екскрементимамонта.Шукав довго, 469/3151 відпали тому що не дуже підходять длящоденних активних пересування по місту (перевірено), на свіжий "патріот" накопичити не вийшло, а пара-трійка переглянутих "сімбірів" виявилася похмуро гнилою :( . Ниви теж не радуваливідсутністю корозії, але купувати чергову пузотерку дуже нехотілося І тут наприкінці грудня підвернулася вона - Шнива GLSкольору "снігова королева", що зійшла з конвеєра в грудні 2005року. Коли при перегляді на капоті виявилася наклейка з вовчоюмордою (люблю я це тварина :) ), друг, з яким я їздив дивитисямашину, сказав, що тепер я її точно куплю.І він мав рацію.Яквиявилося, машина була службовою в одній з банків (не писатимуназва — не така важлива), де, як зазвичай буває зі службовими авто, за нею спочатку дивилися (стояла непогана сигналізація, хорошаакустика, сидіння з першого дня в чохлах), а потім почали простовбивати. У результаті, машинка, хоч і непогано виглядала зовні імала чистий і цілий салон, технічний стан був, що називається, "пацієнт швидше мертвий, ніж живий". Впевнений відсотків на 90, щопокупкою врятував свою ластівку від списання та наступногоавтогену.