Яскраві моменти сезону. Частина перша

Це ж не машина, а натягнутий нерв! Скільки яскравих спогадівзалишилося після літа — дуелі, покотушки, повороти, спринти, Швидкість…Вирішив згадати найяскравіші моменти… Шкода, немає вмашині реєстратора :)
У місті у нас чимало потужних автомобілів, і любителі запалити зісвітлофорів зустрічаються нерідко. Психов небагато :) Це я про тих, з ким можна зарубатися в потоці на довгій дистанції, а часто ценабагато цікавіше поєдинку на прямій. Серпня, на ДеньНезалежності.Я повертався ввечері додому по Хмельницькому шосе.Насвітлофорі, біля "книжки" зупиняюся в лівому ряду за вінницькимМерседес С350 останнього покоління, в обвазі АМГ.
<
Мені дуже подобається його м'язистий силует... Загорілася зеленастрілка, і мерін жваво пішов ліворуч... А я за ним... ПорожняПервомайська... Побачивши мене на хвості, водій настав від душі.Відчувається перевага в тязі, але попереду закрита затяжна дуга. Ія сподівався там відігратися. Підходили до неї з розривом трикорпуси. Швидкість 120. Хазяїн Цешки виявився не промахом — валивна всі гроші. Але корпус я відіграв. Хоча зрозумів, що мої шини вжене дають можливості розкритися шасі на повну. Позносилися за літо:) Виходимо на пряму. Світлофор на перехресті Лесі Українкивимкнено. Значить газ у підлогу. Попереду наступна права дуга. Призвичайній їзді її не помічаєш. Закрита, але начебто плавна.Щоправда, тут я давно швидко не їхав. Зазвичай світлофор зупиняє. Атут я прозрів від її підступності — швидкість була така, що Мегантрохи підсковзнувся чотирма колесами! Ну і Мерс був видно на межізриву. Хоча добре тримається, собака! :) Вилітаємо на пряму, повзпарк. Маємо до площі Радянської. Мерін попереду метрів за 20. Машинтут більше. Пара різких маневрів та потік позаду. Зупиняємось передповоротом на міст на світлофорі – я в середньому, він у лівому.Попереду поворот ліворуч, на 90 градусів, із гірки. А за ним крутадуга зі спуском на міст. Напружене очікування сигналу світлофора.Жовтий. Зриваємося з місця, як скажені пси! Так, шини мені свіжіші— злегка виносить назовні. Але поворот до мосту, біля клубуКумбари, я прокочую щодня і там Меган дав спеку. Вийшли до мосту ізрозривом у корпус. Наступаю. Закінчується третя. Переходжу начетверту швидкість понад 150! Пресую мерин. Він йде у лівому ряду ізбільшувати швидкість не наважується. Цікаво, що поперечні швимосту, на яких Меган зазвичай здригається від жорсткого поштовху, при такій швидкості розгладжуються повністю :) Попереду дуга іпішохідний перехід. Наздоганяємо кілька авто. Гальмуємо до другої.Знову газ і летимо до пивзаводу. А там повно машин у двох рядах насвітлофорі.Третій праворуч вільний. Я зупиняюся в середньому, аМерс пішов крайнім правом. Я думав йому на Фрунзе або до "південного Бугу", а він об'їхав потік і на зелений рвонув ліворуч.Більше я його не бачив.
Ось так покаталися. Адреналіна хапнув на два тижні вперед:) Аскільки задоволення! Від такої боротьби аж дух захоплювало. ХазяїнуМеріна респект - відчайдушний хлопець! До речі, він любитель драгабачив його кілька разів на тренуваннях на Калинівському аеродромі.Цешка його їхала 14, 7-14, 9. Тому тягатися з ним зі світлофоранеможливо. Але своєю машиною я залишився задоволений. Меган родоміз 90-х не загубився за свіжим, зарядженим Меріном - ні на прямій, ні в поворотах! А була б у мене гума розумна, то перемога, можливо, була б за мною. У поворотах на Радянській та біля Кумбар я б віднього 100% пішов. Спостерігаючи за ним, я бачив, що рятує йогодобрий зачіп шин та система стабілізації, а не можливості підвіски.Вона в нього м'якувата і на межі було помітне розгойдування.Комфорт для мерину понад усе.