Перша дальня подорож + поточні питання

Або внаслідок встановлення проставок для підвищення кліренсу, абопросто час настав, наказала довго жити гумка, яка служить верхньоюопорою заднього лівого амортизатора. Просто розсипалася, причому вперший же день відпустки, за яку я проїхав 1340 км. Тисячакілометрів під постійний стукіт і скрип задньої стійки.Замінилиобидві, плюс лампочки в правій фарі та лівій ПТФ, ціна питання 440гривень.

Їздили Одеса — село на кордоні Київської та Житомирської областей —Київ — село — Одеса.Е95 від Одеси до Умані — хороша, потім 15кмдорога на 3. Від Жашкова до повороту з Е95 на Володарку (кориснезрізання, якщо їхати Одеса-Львів, наприклад, не треба аж до Києваїхати), Володарка-Попільня (від якої можна піти на Житомир і потімкуди треба — Рівне, Львів…) — на четвірку, нічим не гірше відрізкаОдеса-Умань (природно, не 3 смуги в кожний бік, але асфальт рівний), Попільня-Корнін - на трієчку, особливо Малі Єрчики стабільно "тішать" відсутністю дороги. Київ-Чоп — взагалі рай дляпідвіски.

Київські водії підтвердили, що щільний столичний трафік вкрайнегативно впливає на загальну поведінку на дорозі — під час першихметрів мене підрізав дивак на літеру "м" на бнв, і таке враження, що був вкрай здивований тому, що я його обсигналив і жестамипоказав, що його звуть Хуан. Свою машину ми залишили біля першої жстанції метро (житомирська), дали цятку охоронцеві паркуваннятамтешньої лікарні, та їздили Києвом на метро. Знову ж таки, вкрайцікаво спостерігати на перехрестях, як замість одного ряду, згідноз розміткою, повертають одночасно три. Загалом нічого нового — покидо нас їздили росіяни, мій топ-3 долбодятлів на дорогах Одесискладали москвичі, кияни та місцеві мамині гонщики на понторізках зпольськими/болгарськими/литовськими номерами. Зараз все трохизмінилося, російських я бачив 3 машини за все літо, і всі їздилиВкрай акуратно і обережно =) Машини з номерами АН діставали тількиперші півроку, потім вони якось влилися в загальний потік і сталиповодитися пристойно. А найввічливіші водії, на мій погляд —харківські. Загалом відчуття від дальньої поїздки на Джилі —очікувано непогані. Я маю досвід далеких поїздок на машинах їїкласу (ланос, Авео) — тож жодних сюрпризів. Швидкість буластабільно 90-100км/год, середня витрата склала 7, 5л газу на 100 км, при цьому 950км машина була навантажена під зав'язку, 210км -ідеальні умови (траса Київ-Чоп і 3 особи в машині), і 180км полісових або польовим дорогам під керуванням дружини, яка лишевчиться їздити. Витрата порадувала, гривня/кілометр мене більш ніжвлаштовує. Заправлявся газом на Шеллі та Сокарі, до якості паливажодних претензій, природно, немає. Шелл дешевший і кращий газ, наСокарі газ кращий за всіх, крім Шелла, зате найкращий комплекспослуг, можна дитину і нагодувати в комфорті, і помити після їжі. Щоне сподобалося:у китайця не тільки пластик — гівно, а й гумки —гівно. Крім гумки - верхньої опори, є великі нарікання наущільнювачі дверей. Після їзди піщаними лісовими дорогами весьсалон був у пилюці. Згодом треба буде поміняти. Після встановленняпроставок кліренсу вистачило для лісових доріг. Однак позавчорашнястихія все-таки низ переднього бампера добила — під час стрибків побордюрах у спробах не потонути в калюжах відкололася частина знизу.Матіз себе в подібних умовах вів набагато краще =)