А як все починалося...

Незабаром після того, як я в 2005 році переїхав до Києва з Росії, постало питання про придбання першого власного авто. Тоді булибоязкі наміри почати з чого простіше і дешевше, але, на щастя, вонидуже швидко трансформувалися у правильне бажання не економити насобі.Насамперед суто теоретичний вибір припав на «Славуту».Однаквідразу після відвідування автосалону стало ясно, що з моїмзростанням в 195 см цей милий автомобільчик перетворюється натримісний, а це вже було не дуже бажано, та й відверто розчарувалиінтер'єр і загальну якість збірки, цілком логічно наступнимиступенями стали «Сенс» і «Ланос», але й вони не догодили. Іскільки-небудь пристойних марок:у числі варіантів були«Шевроле-Лачетті» (не сподобався дуже незручною консоллю, що болячевпивалася в коліно, як ти не сідай), «Кіа-Черато», «Хендай-Гетц», «Опель-Астра Довго всерйоз приймав до душі і серцю ненові машинки -мало не спокусився на "рено-Кангу", перероблені з вантажних, таодного разу ледве не засватали мені "ауді-А6 Аван" в "сотковому"кузові, один з
останніх екземплярів цієї моделі. Щоразу якось не підходило, десь яне містився, щось не подобалося.
А одного разу колега за редакцією порадив мені поглянути на«Логан». Відверто кажучи, доки не зустрівся з цією машиною наживо, взагалі не брав її до уваги і навіть не симпатизував їй. Але вартобуло прийти в автосалон ... Я був вражений:«Логан» виявився немовкостюм, зшитий вмілим кравцем точно за моїми мірками! Це був першийавтомобіль, у якому не тиснула стеля, не щеміла ногу консоль, нележало на колінах кермо. При цьому на задньому сидінні я міг сісти, як то кажуть, за самим собою! Остаточно підкорили напрочуд якіснеоздоблення (у співвідношенні з ціною авто), багажник у 500 зкопійками літрів, «заточування» під бензин А-92 та відміннеоснащення в топ-версії «Лауреат»:кондиціонер, бортовий комп'ютер, електросклопідйомники, протитуманки, а додатково я взяв другуподушку та ABS. Ну чого ще треба для щастя? Вирішено – беру, загорніть! Але відразу взяти і загорнути не вийшло. В наявності незнайшлося машинки з потрібним мені набором «плюшок» та в бажаномусиньому металіку – і «Логан» для мене замовляли у виробництво:ну нідати ні взяти ексклюзив! Договір я оформив 7 березня 2007 року, автомобіль з'явився на світ у Румунії десь останнього тижня травня, а ось отримав я його лише наприкінці червня. Дилер, що нині вжедавно закрився салон компанії «АІС», проволинив з поставкою машиницілих півтора тижні, а за свою недбалість розплатився лише сумкою іпляжним рушником з логотипом «Дачії» – атракціон нечуваноїщедрості. Ну та й добре… Все-таки радість від придбання затьмарилатяготи очікування :)
Тонування та встановлення сигналізації, ризикнувши гарантією, робивне на дилерській СТО – гадаю, причини не потребують пояснення.Перші пару тижнів ставив ненаглядне придбання на стоянці, а потім«переселив» у свій двір. І зовсім незабаром отримав по правомупередньому крилу дверима «Газелі», водій яких вважав за кращеоперативно втекти, – так до цього дня і залишилася невелика, алепомітна вм'ятинка. Уявляєте, до чого ж прикро було? Зовсім нова, дотого ж перша своя машина, а її ось так взяли і покалічили. Але...згодом на кузові почало додаватися дрібних подряпин і сколів, і зкожним разом вони сприймалися все менш болісно. Головне – нічогосерйозного не траплялося. Але при цьому все, що траплялося, булосаме в моєму дворі. То якісь нетямущі дітлахи роздерли все те жбагатостраждальне праве крило, то дружина сусіда по парковцівдарила дверима (і навіть не вибачилася), то футбольним м'ячем подаху зарядили. Втім, повторюся, все це дрібниці, які легкоусунулися найпростішим поліруванням «Антицарапіном».
У першу ж зиму перевірив свій «Логан» авантюрним, трохибожевільним, несподіваним для самого себе, але приголомшливим завраженням пробігом у Карелію. То була фантастика! Ми їхали трьомамашинами:мій Логан, Шевроле-Нубіра (яка вже Шевроле, але ще неперейменована в Лачетті) і Кіа-Сід. Білорусь зустріла нас чудовоїякості дорогами, воістину європейськими, і такою самою європейськоючистотою:ми були вражені, що на узбіччях не побачиш пляшок, банок, кульків та інших ознак свинства. На кордоні з Росією, покиоформляли папери на в'їзд, порозмовлялися з далекобійником –мовляв, як там далі дороги? Той гірко махнув рукою:«Але, мужики…яма на ямі». Спочатку не повірили - чи мало, раптом не в дусілюдина. Перший десяток кілометрів російською територією нічим невідрізнявся від Білорусі. Але ж перший населений пункт Росіїзустрів нас дуже знаковою назвою. Пардон, звичайно, але з пісніслів не викинеш:Сукіно! Чесно – не знаю, як люди могли назвати таксвоє село і як можна за такої назви в ньому жити. Невимовна нашаментальність. Але головне - з цього самого Сукіна почалася ТАКАдорога ... Уявіть собі:федеральна траса, але стан її таке, щопоняття зустрічної смуги геть-чисто втрачало актуальність - їздаперетворювалася на слалом навколо ям. Часом виявлялося так, щопросто неможливо було не потрапити до ями. У результаті «Нубіре» та«Сіду» знадобилися шиномонтаж і рихтування дисків, а мій синійтовариш упіймав два камені в лобове – донині там дві маленькітріщини по куточках, які розташувалися настільки вдало, що незаважають жити.
<
Шлях до Лахденпох'ї вразив вузькою звивистою трасою, вздовж івпоперек посипаною камінням, що шалено летять назустріч фінськимилісовозними фурами та довгою ґрунтовкою, взимку вкритою льодом іукоченим снігом. Але як гарний цей край! Виїжджали ми і на замерзлугладь Ладоги, причому влаштували якусь подобу родео:купили вмісцевому магазині спорттоварів пластиковий піддон для катання згірок, за буксирувальний трос прив'язали до «Логана» і пробуваливтриматися в русі по льоду на цьому піддоні хоча б хвилинку :)
Подорож до Карелії – найяскравіша подія у життя мого «Логана»:майжевесь решта свого кілометражу він накотив столичними вуличками. Ну, раз побував у Харкові та періодично виїжджав у мальовничі околиціКиєва:так вийшло, що завдяки роботі всі далекі мандри я учиняв нена власному авто.
За всі п'ять років жодного разу не довелося пошкодувати про свійвибір Навпаки, навіть і тепер не хочеться розлучатися з машиною, якби тільки не гостра потреба в автоматі з урахуванням життя вбезглуздому мегаполісі Логан влаштовує всім, і в першу чергу -вкрай низькими витратами на утримання, включаючи найдешевше ТО усвоєму класі. Єдина неприємність, що трапилася вже після закінченнядворічної гарантії, - протікання помпи.
Десь так через рік після покупки, нарешті, дійшли руки замінити«голову» аудіосистеми - з презирством поміняв огидний «Блаупункт», ще під касету, на CD/МР3-ресивер "піонер" з USB-портом. Спочаткудумав, що доведеться витратитися і на нову акустику, проте штатназазвучала з «Піонером» зовсім інакше – ось що означає розумна«голова» :)
З урахуванням класної комплектації та якості машини, по суті, більше нічого з нею не робив і не змінював - ну, хіба пофарбував уколір кузова обідки салонних дефлекторів вентиляції, щоб раділооко. Загалом, на двісті відсотків задоволений «Логаном» інаполегливо раджу його всім, кому потрібен зручний, невибагливий тадуже дешевий у утриманні автомобіль на кожен день та всі випадкижиття.
" що доведеться витратитися і на нову акустику, проте штатназазвучала з «Піонером» зовсім інакше – ось що означає розумна«голова» :)
З урахуванням класної комплектації та якості машини, по суті, більше нічого з нею не робив і не змінював - ну, хіба пофарбував уколір кузова обідки салонних дефлекторів вентиляції, щоб раділооко. Загалом, на двісті відсотків задоволений «Логаном» інаполегливо раджу його всім, кому потрібен зручний, невибагливий тадуже дешевий у утриманні автомобіль на кожен день та всі випадкижиття.
" що доведеться витратитися і на нову акустику, проте штатназазвучала з «Піонером» зовсім інакше – ось що означає розумна«голова» :)
З урахуванням класної комплектації та якості машини, по суті, більше нічого з нею не робив і не змінював - ну, хіба пофарбував уколір кузова обідки салонних дефлекторів вентиляції, щоб раділооко. Загалом, на двісті відсотків задоволений «Логаном» інаполегливо раджу його всім, кому потрібен зручний, невибагливий тадуже дешевий у утриманні автомобіль на кожен день та всі випадкижиття.