Дозвольте нам представитися:я Ярослав, заступник головногоредактора української версії журналу «За кермом», а це – мійславний чотириколісний приятель «Логан». Він, простий обличчям, добрий душею і поступливий характером, вірою і правдою йде зі мноювсі п'ять років і 36 тисяч (всього-то! ) кілометрів свого життєвогошляху. 6, 5 літрами звичайнісінького "92-го" бензину на сотню верст, а мені в ньому завжди просторо (і самому, і не тільки), взимку -тепло, влітку - прохолодно. Де її немає, - з міцною і дуже м'якоюпідвіскою і просвітом в 165 мм можна хоч на кругосвітню. Треба:налітній сезон – Nokian Hakka H, на зимовий – чудова GoodyearUltraGrip Extreme, перевірена Карелією та льодами Ладоги. У дорозізавжди супроводжує хороша музика, що ллється з аудіосистеми Pioneerіз USB-портом. На дорогах нас, на щастя, не ображали, так що кузові все, що під ним, практично в первозданному вигляді, не рахуючикількох цілком природних для будь-якого авто подряпин. Ось начебто, як у мультику, така корова потрібна самому - але ... Все проходить, все змінюється. Старію я і вередую, нестерпно хочеться автоматичноїкоробки та всяких смачних плюшок типу датчика дощу та безключовогодоступу. А тому – буквально відриваю від серця та готуюся побажатисвоєму вірному «Логану» щасливого шляху з новим власником. Сам жепересідаю на "рено-Флюанс" з мотором 1, 6 л і автоматом.
