Сага ладозьких берегів

Стаття про ту саму подорож на "логані" до Карелії наприкінці зими2008 року. Доповню фотографіями трохи пізніше.
----------- ------
Цішня зима видалася безсніжною – і це стало ще однією причиною, через яку команда УЗР з радістю прийняла запрошення компанії ESSOз'їздити в ті краї, де сніги та морози не бувають у дефіциті.виглядає справжня зима, на північних берегах Ладозького озеразгадували Ярослав Московка та Сергій Торгалов (фото). Від проблемдорожньої безпеки і розгорнула масштабну програму «ESSOзахищає».Однією з акцій цієї програми став автопробіг журналістів, в якому нам з колегами потрібно було пройти неблизький шлях з Києвадо карельського містечка Лахденпох'я. Були нагадати нам прийомиграмотного водіння - а заразом і допомогли отримати нову порціюдосвіду. Вдалося подивитися, як дбають про безпеку руху в Росії таБілорусі – на жаль, забігаючи вперед, зазначу, що порівняннявиявилося зовсім не на користь України…
Вранці з Києва стартувала компактна колона з трьох автомобілів, серед яких був і наш «Логан». Кінцевою точкою першого дня шляхунамітили Вітебськ – до нього від нашої столиці 576 км. Длябагатоденних автоподорожей, особливо незнайомими і неважливимидорогами, якраз оптимальна дистанція в 500-700 км:можна їхати непоспішаючи, в економічному режимі, дозволяти собі тривалі зупинкидля відпочинку і фотосесій - адже мальовничих куточків, що просятьв об'єктив вашого фотоапарата, вистачає майже всюди!
До в'їзду до Білорусі треба підготуватися заздалегідь:придбатистраховий поліс – «зелену картку». У середньому така страховка длялегкової машини коштуватиме приблизно 50 грн. Як і за будь-якоговиїзду на кордон, не забудьте про наклейку на задню частинуавтомобіля із символами UA. На самому кордоні ще доведетьсязаплатити за транзитний проїзд Білоруссю – $5 за кожну добуперебування на території країни. Сплатити це мито можна не лише вдоларах, а й у євро чи російських рублях, а ось власну валютубілоруси не беруть. Приємно, що черг на митниці немає, оформленнядокументів проходить досить швидко, та й огляд цілком ліберальний -вас попросять хіба що відкрити багажник. Лише трохи поступаєтьсяєвропейським магістралям! Рівне покриття (не те що без ямок, аленавіть без слідів улюбленого у нас «ямкового ремонту»! ), ідеальнарозмітка, відмінні знаки та покажчики, у містах чудові світлофори, сигнали яких вільно читаються навіть при яскравому сонці. А ще –ну, уявіть! - неймовірно чисті узбіччя:без пляшок, банок, кульків…Їхати такою дорогою легко і приємно. Та тільки… трохи нудно, аджерозігнатися не вийде:обмеження швидкості в Білорусі – 100 км/год! До того ж, на відміну від України, воно жорстке, без розслаблюючогопорогу безкарного перевищення:вже за 101 км/год оштрафують, і неслабко – від 72 грн. У стільки ж виллється непристебнутий реміньводія чи пасажирів (включаючи задніх! ) та розмову по мобільномутелефону без hands-free. Обгін у недозволеному місці коштуватимевід 364 до 728 грн. Максимальний штраф – за перевищення швидкостіпонад 60 км/год – 1092 грн. Населених пунктів «на синьому фоні», вяких можна рухатися з тією ж швидкістю, що й за ними, в Білорусінемає взагалі – навіть найменше село зустріне вас знаками на біломутлі:будьте ласкаві пригальмувати до 60 км/год. Та й ближнє світлотут обов'язково має бути увімкнене. Тож будьте уважні – ви вЄвропі…
«П'ятий» бензин у Білорусі трохи дорожчий, ніж у нас, – 6, 5 грн, аот дизпаливо, навпаки, набагато дешевше – близько 4 грн (і це тежцілком по-європейськи! ). На заправках можна розрахуватися не лишебілоруськими рублями (за 1 гривню дають 360 рублів), а йросійськими, а ще й доларами, і євро – електронні покажчики настендах показують ціни у цих чотирьох валютах поперемінно. Ми двічізаправлялися в Білорусі, і обидва рази були дуже задоволені якістюпалива:все ж таки державний контроль дається взнаки…
Російські сюрпризи
В другий день шляху ми мали проїхати 631 км від Вітебська доСанкт-Петербурга. Бездоганним шосе дісталися всього за годину доселища Єзерище (у смішній білоруській графіці – Єзярища):от іросійський кордон. Процедура оформлення тут виявилася довшою, заплутанішою та нервознішою. Насамперед потрібна страховкацивільної відповідальності – наш «Логан» ми застрахували на дватижні (мінімальний термін) приблизно за 80 грн. До оплатиприймаються лише російські рублі, отже ними слід обзавестисязаздалегідь – курс в обмінниках при кордоні, зрозуміло, грабіжницький. Потім доведеться відстояти ліниво черга, щотягнеться, в убогій будці митної служби і заповнити декларацію натимчасове ввезення автомобіля - за все це з легкової машинивізьмуть 20-30 грн. Врахуйте, що у нових українських техпаспортахвже не вказують номер двигуна – у декларації у відповідній графіслід писати «н/в т/п», а ось сам номер і, особливо, йогорозташування слід знати:іноді співробітники ДІБДР, російської ДАІ, Вимагають його пред'явити, причому вказати номер зобов'язаний самвласник автомобіля.
Поки стояв у черзі, розговорився зі втомленим російськимдалекобійником. Запитав – як шосе до Пітера? Водій подивився намене довгим співчутливим поглядом, сумно махнув рукою і тихопромовив:«Колом ями – по коліно»… Зізнатися, спочатку не повіривйому:ну, думаю, навряд чи ця дорога гірша за наші. Що ж, побачимо! Десяток кілометрів після кордону шосе ненабагатовідрізнялося від білоруського. Ну, а потім нас зустріло першеросійське село з дуже знаковою назвою Сукіно - і тут почалося ...Склалося враження, що це не федеральне шосе газово-нафтовоїдержави, а стежка, що розсипалася на вимерлій сотню років томупланеті ... Глибокі вибоїни і вибоїни йдуть суцільною чергою, —отже, їзда перетворюється на слалом, у якому навіть перестає бутиактуальним поняття зустрічної смуги. Дуже часто буває так, щонеможливо проїхати, не потрапивши до ями, — доводиться вибирати ту, що на око здається меншою. Дальнобійник був не такий далекий відістини:в інші дірки справді можна провалитися мало не по коліна.Жахлива кількість великого гравію, яким ніби замість асфальтувсипане все полотно – від зустрічних і попутних машин требатриматися так далеко, наскільки це можливо. Не варто й пробитиколесо – така неприємність сталася з двома з трьох машин нашоїекспедиції. І слід бути гранично обережним з узбіччям:вона покритаглибоким шаром дуже слизького глинистого бруду. Навіть на невеликійшвидкості автомобіль, потрапивши в неї однією стороною, може статинекерованим. Нового асфальту з яскравою розміткою. Але задоволеннятривало лише півтора десятки кілометрів ... У Пскові обов'язкововарто не пошкодувати часу і звернути в це старовинне місто, сповнене пам'яток російської культури різних епох, починаючи з XIст. Весь центр Пскова - це унікальний білокам'яний Кремль XV ст., що повністю, без найменших руйнувань, що зберігся до наших днів. Усамому серці Кремля – чудовий п'ятиголовий Троїцький Собор (побудований у 1682-1699 рр.) та дзвіниця.
Північна столиця в плані колійного господарства вражає чудовоюкільцевою дорогою. Якщо київська окружна – справжня ганьба міста, то пітерці мають повне право пишатися своєю КАД. Широчена, на 5-6смуг, повністю відокремлена швидкісна магістраль з чудовимпокриттям, безліччю зручних і грамотних розв'язок, зі зрозумілимипокажчиками, що легко читаються… Все це водійське щастя довжиноюпонад півтори сотні кілометрів звели за кілька років – іпродовжують добудовувати далі.
/>
Однак ще більше радості після Києва приносить культура пітерськихводіїв. Чи можете ви уявити, що їдете в щільному ранковому потоці, а вам ніхто не сигналить, ніхто не норовить вас підрізати і без«поворотів» нахабно влізти перед вашою машиною? А тут – якщо невзаємна повага водіїв один до одного, то, принаймні, бажання тавміння не заважати своїм сусідам по дорозі. >
У Росії штрафи та деякі розділи правил дорожнього руху такожсуворіше, ніж у нас.Тут теж за містом у будь-який час доби потрібновмикати ближнє світло; теж покладається штраф за розмову помобільному під час руху (60 грн) та за непристебнута (120 грн).Цікаво, коли до цього доростемо ми? ГІБДР працює на рідкістьстаранно, але суцільно партизанськими методами:засідки інспекторівзустрічаються вдосталь, причому хитрі місця в кущах і ярах вонипідбирають майстерно. На в'їздах і виїздах з великих населенихпунктів завжди є пости ДПС, і їх працівники не проти зупинити дляперевірок автомобілі з іноземними номерами. Під Псковом одинособливо пильний інспектор пристрасно хотів викрити в підробціталон техогляду нашої головної машини:змусив дістати талон з-підскла, довго крутив його з усіх боків і навіть чогось кілька разівдивився на світ. Дуже підступні нові радари:вони заміряютьшвидкість одразу двох автомобілів – прикриватися «спонсорамипроїзду» тепер може хіба що третій… Проте треба визнати, що іпостійні пікети ДПС, і високі штрафи, і «розумні» радари дуженепогано дисциплінують:порушувати зовсім не хочеться, та й знаєш, що десяткою, як у нас, не відбудешся...
Літр «п'ятого» бензину в Росії приблизно на гривню дешевше, ніж унас, середня ціна дизпалива – 4 грн. Якість така ж нестабільна, якв Україні:ніколи не знаєш, що за суміш опиниться в баку. Наприклад, бензин опального «Юкоса» припав до «Логану» до смаку, а ось підПітером на заправці «Кіриші-нафтопродукт» залили такий сурогат, щоневидатна динаміка 1, 4-літрового мотора навіть за його завидноївсеїдності взагалі зникла.

НА КРАЮ ДОЛОГИ
З Пітера до Карелії веде витіювата, постійно петляюча доріжка –майже жодної прямої ділянки! Через це, а також через великукількість завантажених лісом фур обганяти на ній дуже непросто.Якість покриття краще, ніж від кордону до Петербурга, але гравіюмайже так само багато. За Приозерським, на в'їзді до Карелії дорогастає… ґрунтовою. Взимку вона встелена слизьким укоченим снігом, тому їхати слід акуратно, не поспішаючи, а численні повороти кращепроходити по-спортивному, зрізуючи кути і збільшуючи радіус.порізаними скелястими берегами, густе ароматне повітря. Взимку цімісця багаті на сніг (невипадково тут вистачає лижних курортів –наприклад, знаменита Сортавала), а влітку – полчищами злісногокомаря. Монолітну суворість північної природи лише зрідкарозбивають крихітні села з суцільно хитромудрими назвами:Куркієки, Хійтола, Іхала, Елісенваара ... Назва міста Лахденпохья, райцентру, який навіть місцеві жителі стислості заради звуть Ландохель, в "ландохой" він справді причаївся в глибині однієї з північних затокбезкрайньої Ладоги. Між іншим, звідси по озеру всього десятоккілометрів до Валаама – взимку можна домчатися на машині по льоду, з'їхавши на засніжену гладь біля невеликої дерев'яної дзвони.
Карельська земля за свого віку сьорбнула чимало лиха:з давніх-давендо самого ХХ ст. Її не могли поділити росіяни, шведи та фіни. З ІХст. Вона страждала від регулярних набігів вікінгів, які почастішализ того часу, коли 1227 р. Новгородський князь Ярослав Всеволодович, батько Олександра Невського, охрестив карел у православну віру.Кілька разів шведи в затяжних баталіях намагалися захопити ПівнічнеПриладдя – і в 1617 р. Їм це вдалося:за Столбовським мирнимдоговором Карелія увійшла до складу Швеції. Нові господарі малинамір нав'язати карелам свою лютеранську віру - виступиправославного населення проти цього були жорстоко придушені, і врезультаті карели майже повністю покинули Приладожжя, будучизмушеними бігти до Росії, а на їхні місця заселилися фіни. У XVIIст. Карелія була звільнена від шведів і знову стала російською; 1811 р. Вона відійшла до Великого князівства Фінляндського; в 1940р. Після Фінської війни Приладожжя приєднано до СРСР, але вже черезрік його територія була окупована фінськими воями, і переділ землітривав ще сім років... Схоже, спокійно ця земля зажила тількизараз, ставши тихим гостинним та по-своєму затишним краєм, привабливим для туристів та мандрівників. Кожен сезон тут по-своємучудовий і красивий. А нещодавно околиці Лахденпох'ї стали культовиммісцем і для шанувальників автоспорту – адже саме тут проходитьралі «Ладога», етап Кубка Росії з ралі! Трасами з крутими віражамита високими сніговими брустверами «прохопили» і ми – правда, вдвічі-втричі повільніше, ніж спортсмени, серед яких цього рокубуло шість українських екіпажів.

> Подаруйте собі знайомство з Карелією, якщо хочете поглянути насвітлу глибину північного неба, гострі вершини вікових ялинок, гладь широкої Ладоги, що йде за горизонт, з кам'янистими берегами -і якщо впевнені у своїх водійських навичках і своємуавтомобілі:дорога на північ Росії - не з простих . Однак вона тоговарта – інакше чому всієї нашої компанії знову так хочеться набереги Ладоги?

"нові господарі мали намір нав'язати карелам свою лютеранську віру- виступи православного населення проти цього були жорстокопридушені, і в результаті карели майже повністю покинулиПриладожжя, будучи змушеними бігти до Росії, а на їхні місцязаселилися фіни. У XVII ст. Карелія була звільнена від шведів ізнову стала російською; 1811 р. Вона відійшла до Великогокнязівства Фінляндського; в 1940 р. Після Фінської війни Приладожжяприєднано до СРСР, але вже через рік його територія була окупованафінськими воями, і переділ землі тривав ще сім років... Схоже, спокійно ця земля зажила тільки зараз, ставши тихим гостинним тапо-своєму затишним краєм, привабливим для туристів та мандрівників.Кожен сезон тут по-своєму чудовий і красивий. А нещодавно околиціЛахденпох'ї стали культовим місцем і для шанувальників автоспорту –адже саме тут проходить ралі «Ладога», етап Кубка Росії з ралі! Трасами з крутими віражами та високими сніговими брустверами«прохопили» і ми – правда, вдвічі-втричі повільніше, ніжспортсмени, серед яких цього року було шість українськихекіпажів.

"дорога північ Росії – не з простих. Однак вона того варта – інакшечому всієї нашої компанії знову так хочеться на береги Ладоги?
"дорога північ Росії – не з простих. Однак вона того варта – інакшечому всієї нашої компанії знову так хочеться на береги Ладоги?