Отже, почну свою розповідь з самого початку мого шляху до цієїмашинки. Торік, а саме у 2016-му я загорівся власним автомобілем.Права я мав ще з 17 років (у школі були курси).Але ніяк я їх невикористовував.
"ну…", подумав я "…пора починати свій водійський стаж."
Полюбив я марку Субару за постійний повний привід, красивийшильдик, дизайн (не всі моделі подобаються, але половина точно) іфірмове бу-бу-бу, яке чути за квартал. Взагалі заліз на сайт зпродажу авто і почав переглядати варіанти.Шукав з самого початкусинього коня WRX.Але мої знайомі мене переконали, мовляв "навіщотобі така потужна тачка, ти ж не шаріш водити, а вломишся відразу ввідбійник ну і т.Д.". Правду я почав про це думати, і знову залізна сайтик, трохи применшивши свої вимоги.Почав шукати 2латмосферник.Знайшов хороший варіант у Києві 2006 або 2007 рік, точно не пам'ятаю.Попросив свого дядька, щоб він склав менікомпанію, а також зателефонував другу, у нього був кореш —київський перекуп, бо я в автомобілях нуль, що дивитись і куди.Попросив його, щоб допоміг оглянути авто.
Приїжджаємо загалом до Києва, зустрічаємося з продаваном. Чолвиявився якимсь моторошним, на запитання про підкраси і ударимямлив "ну освіжалася, то се...". Коротше довіри він не заслужив іми з ним попрощалися. Хоча як на мене на мене більше вплинувзнайомий перекуп, оскільки він приїхав на 9-му ласнсері 2л 2006р. Ішвидше за все вже знав, що мені його продаватиме. Загалом, продзвонивши ще кілька варіантів по Легасі та Імпрезам я смутивсянебагато. Але перекуп не дав мені сумувати і показав на свійЛансер. І дядько почав підготувати, що нормальний таз "нада брати, я завжди такий хотів, машина вогонь". А я своєю чергою розвісиввуха, та й занепало було їхати в Одесу без машини — погодився наЛансер. Поїздив я на цьому Лансері і все одно почав розуміти, що яхочу синього коня, максимального і не вбитого, наскільки це можливов наш час. Знайшов такий варіант. І ось, після нового року, абиякнаскреб грошей. Паралельно виставивши Лансер на продаж, я поїхав наоглядини коня.
Господар здався мені не дуже балакучим. Чомусь постійно кудисьпоспішав, підганяв нас. Затягли машину на СТО – там сказали, щовона плюс-мінус у хорошому стані. Але горіла лампа Ейрбега. Язрозумів, що машинка була вмазана в морду. Нічого страшного, томущо з решти кузовів питань у принципі не було і подушки я відновлю.На ній була заводська фарба, заводські диски та спойлер. Так як яторгаш не дуже досвідчений, торгуватися почав вже біля пункту, депереоформлюють машини, він скинув мені всього 2 сотні доларів.Подумавши кілька хвилин, я погодився і став власником SubaruImpreza WRX 2003р.
Через малий досвід водіння загалом, а зокрема на механіці, їздитипоки що на ній складно. А байки аля "перша тачка на 200+ коней ...ти вб'єшся" - я зрозумів, що це все собача маячня і залежить тількивід самої людини і наскільки вона адекватна. Так що все-таки інодіпотрібно йти за своїми бажаннями і нікого не слухати :-)Намагатимуся оновлювати журнал і додавати фотографії та статейкипро життя мого синього коня; -)
