Після продажу третьої за рахунком BMW 3-ї серії мені дужехотілося взяти Е39, п'ятірку тесть. Так-так, 20ти літню БМВ, вчетверте -_-
Але, на щастя, у моєї коханої мізків більше мого, тому ми вирішиливзяти таки щось новіше, хоч і дорожче.Почав придивлятися дояпонців, працюючи півжиття на офіціалі в останніх, прийшлоусвідомлення, що вони і справді роблять надійні візки, а все біди уцих авто в 90% випадків через їх власників.Горе від розуму, загалом.Спершу моніторив на нашому вторинному ринку авто, дуже вжезахотілося Mazda 3 BL, але всі вони були або зі штатів із захмарнимпробігом, або знову таки зі штатів, у комплектації "є кермо іколеса, чого тобі ще, собака? !".
У результаті, з подачі друга, почав моніторити Copart'и всякі., з20ти лотів один нормальний, торгується хрін знає коли, в результатійде вище твого ліміту і сидиш далі, чекаєш, шукаєш ... І щосьсмикнув мене чорт подивитися на Субару, за ціною вони трохи дорожчіза бажану Мазду, але коло пошуків розширилося, та й повний привід, виглядає симпатично, вах-вах.
І ось трапилася мені ця колісниця з позначкою "Buy it now" за$2500. Я насторожено на неї дивився, відмінна комплектація, пошкодження "ну таке", пробіг смішний, історія обслуговуванняхороша, один господар, треба брати!
