Все відбулося вже в далекому березні 2011-го. Як дуже вже захотілося мені змінити машину, тим більше, що і сама оказія сталася - батько трохи розбив свою машину, і я, махнувши рукою, залишив йому свою 6-ку і почав підшукувати нового коня.
Переглянув неміряно оголошень, прицінювався, але все ніяк не міг визначитися, тим більше, що бюджет був дуже обмежений. На сайтах з продажу вживаних авто я вже просто прописався і тільки зрідка, виходячи слиною, заходив у розділ субару, бо шалено закоханий у цю марку. І ось, вийшов якось у вихідний день на роботу за звичкою, заліз подивитися свіжі оголошення, і тут - вона! Ні - ВОНА! І я розумію, що в мене на неї якраз упритул грошей, але вирішив — нефіг упускати такий шанс, треба дивитися.
Набрав продавця, і чергова удача — він якраз їде додому теж з роботи і проїжджає повз мій офіс. Ну, роздумувати більше нефіг, щоб не було - Вона повинна бути моєю! Через 15 хвилин вже сиджу в машині, вдаю, що ще вагаюся, але всередині слиною вже захлинувся, пора кричати - "Альо! Рятувальники! Кидайте коло!". Але стоп, треба ж все-таки і тих стан подивитися - треба їхати на СТО. І тут бонус №3 - ми практично сусіди. Через 40 хвилин машина вже на СТО, майстру довіряю більше ніж собі - все-таки рідний брат, як-ніяк. Після ретельного огляду вердикт — кузов не фонтан, а по іншому — стан на 4+. Її зараз же забрати!) Тиждень тягнувся болісно довго, але… У мене тепер є машина, про яку я тільки мріяв.)
Отже, що ми маємо в результаті:
- імпреза 98-го року народження
- об'єм 1.6 (вже замало, думаю або про заміну на 2.0 або на 2.5)
- повний привід
- трохи викапаний кузов, але відмінна ходова
































