Все відбулося вже в далекому березні 2011-го. Як дуже вжезахотілося мені змінити машину, тим більше, що і саме оказіясталася - батько трохи розбив свою машину і я, махнувши рукою, залишив йому свою 6-ку і почав підшукувати нового коня.Переглянувнеміряно оголошень, прицінювався, але все ніяк не міг визначиться, тим більше, що бюджет був дуже обмежений.На сайтах з продажувживаних авто я вже просто прописався і тільки зрідка, виходячислиною, заходив у розділ субару, бо шалено закоханий у цю марку...І ось, вийшов якось у вихідний день на роботу за звичкою залізподивитися свіжі оголошення і тут - вона! Ні - ВОНА! І я розумію, що в мене на неї якраз упритул грошей, але вирішив — нефіг упускатитакий шанс, треба дивитися… Набрав продавця і чергова удача — вінякраз їде додому теж з роботи і проїжджає повз мій офіс… Ну, роздумувати більше нефіг, щоб не було - Вона повинна бутимоєю! Через 15 хвилин вже сиджу в машині, вдаю, що ще вагаюся, алевсередині слиною вже захлинувся, пора кричати - "альо! Рятувальники! Кидайте коло! ". Але стоп, треба ж все-таки і тих станподивитися - треба їхати на СТО. І тут бонус №3 - ми практичносусіди. Через 40 хвилин машина вже на СТО, майстру довіряю більшеніж собі - все-таки рідний брат, як-ніяк)))).. Після ретельногоогляду вердикт — кузов не фонтан, а по іншому — стан на 4+. Їїзараз же забрати! ) Тиждень тягнувся болісно довго, але… У менетепер є машина, про яку я тільки мріяв)))
Отже, що ми маємо в результаті:
імпреза 98-го року народження з об'ємом в 1.6 (вже замало, думаюабо про заміну на 2.0 або на 2.5), повний привід, трохи викапанийкузов, але відмінна ходова.
