Ось і дозрів я повернуться до витоків радянського автопрому, першою тачкою був п'ятий Жигуль.
Таким чином, Москвич 21406 Колгоспник без "колгоспу" (модифікаціядля села, але не уколхожена) був куплений у дідуся.
На музейний експонат не претендую (та й не потягну цю ношу), алевсе що може бути зовні як із заводу, таким і залишиться. .
Колір за паспортом "сініж", був перефарбований фарбою заводу Лакмаі змінив тон і відтінок (дуже схожий на "піцунда").
За три місяці бували всякі дрібні неполадки та процес звикання домашини.Навіть пару разів хотілося швидше продати)) З кожнимкілометром машина йде все впевненіше, походу розкочується те, щонакопичилося через дуже рідкісних на ньому виїздів. І за технікою, так що дай Бог здоров'я Івану Никифоровичу! Якщо порівняти з ВАЗ, то Москвич м'якше, комфортніше, класна сидуха водія і посадка закермом. А за припливну систему вентиляції з лючком потрібнонобелівську премію давати! Загальні враження від їзди. Гальма (принаймні у моєї) жорсткі, вимагають плавних дій, гальмуваннязлегка нерівномірно. Потрібно звикати, що газ набагато нижчий загальма. Зчеплення в порівнянні з вазом м'яке.
Передачі в цілому чітко включаються, але потрібна навичка. Це вамне Жигулі чи Волга)
Взагалі машина за характером і руляжкою не для ніжок, не те що "іномарка" Жигулі.
Розганяється впевнено, на третій передачі можна спокійно їхати і 70, звуковий супровід прийнятний.
Бензин легко перетравлює і 95-й, хоча за паспортом зроблено на76-й, налаштування не змінював, детонації немає.
Ззаду зручна посадка, а тунель трансмісії нижче, ніж наприклад уКаліні).
Під заднім сидінням купа вільного місця, склав там весь інструментдля заміни коліс, і не тільки.
