Інтерес до Мерседесів у мене був завжди. Особливо він посилився років шість тому, коли вдалося вивчити цю техніку детально. Приємно здивувала якість виконання багатьох деталей і дрібниць, на які раніше навіть не звертав увагу. Я навіть майже був готовий до покупки 210-го 4.3, але в той момент вибрав мрію — Субару, про що жодного разу не пошкодував.
«Зоряна хвороба» посилилася рік тому. Відстань, але й не хотілося втрачати динаміку Суби. Варіанта я бачив два: 3.2CDI з перспективою переходу на велику турбу або М113. Так, дизеля дорожче і комплектації гірше, та й ця машина кілька років була у знайомого і гідно обслуговувалась. Вибором став Е500.





























