Поки що, Е500.

Ось уже кілька місяців, як машина продана, а я ніяк не зберу думкидо купи, щоб підвести до логічного завершення цей бортовийжурнал.
На даний момент це була найкрутіша тачка, якою я володів.У той жечас це була машина, яку я найбільше ненавидів.У такі моменти яказав, що прощаю йому все за мотор і Харман)) При цьому причиниочевидні.Я купив на той момент 15 -ти літній Мерседес з великоюкількістю опцій і пробігом під 300 000 км. (по щитку) і очікувати щомашина буде їздити без будь-яких проблем було безглуздо.Я дужелюблю машини, але вони повинні бути в хорошому, може навітьнавколоідеальному стані. Всі три роки володіння щось змінювалося, чистилося, реставрувалось.І цього "щось" дійсно було дуже багато! Були навіть куплені двері, кришка багажника і на рік, неохочепланувалося фарбування.
Він повністю справлявся із завданням, для якого купувався.Убудь-яких поїздках з сім'єю нам було безпечно, комфортно, запасутяги при обгонах вистачало з головою, вночі добре видно завдякивідмінному світлу, а витрата на V8 у грошах порівняємо з дизельноюмалолітражкою, завдяки гарному ГБО, яке не парило мозок взагалі. Ілише докатка так сильно заважала в далеких і не дуже поїздках.
Я не планував його виставляти на продаж, але якось так вийшло, щоодного і того ж дня дві не знайомі між собою людини, мої знайомі, поцікавилися, чи не продається Е-шка. Продається - відповів я. Іназад відступати вже не можна було. Продав нормально, гарну машину.Не жалкую. Не сумую. Це була найкрутіша тачка, якою я володів.