Скільки себе пам'ятаю, завжди мене приваблювали спортивні тачки. Спочатку це були фантики з турбо, потім почало вулицями їздити щось цікавіше за жигулі. Pontiac Trans Port здавався нереально крутим. У Need 4 Speed і Гран Туризмо я занурювався цілими днями, знав усі моделі спорткарів і гіперкарів.
Тоді я закохався в задні ліхтарі сьомої рикси і в її керованість. Я мріяв про багато машин, RX-8 ніколи не була в їх списку. Тачка-мрія! На неї хочеться дивитися, ковзати поглядом по її плавних формах знову і знову.
Вона слухняна, передбачувана і відмінно вміє конвертувати 98-й бензин в емоції. Я усвідомлюю, що пересісти в звичайний автомобіль мені буде дуже складно після неї. На ній складно їздити по пробках, чиста дорога для неї - це немов свобода, затяжні повороти - це її стихія.
Складно говорити про інвестиції, економію, раціональність, тобі зносить вежу і ти хочеш, щоб вона була ідеальною... Схоже, я закохався...


















