Лялька-Капризуля, або Бойова подруга з Італії. Отже… Почалосявсе з того, що майже все свідоме життя я мріяв про власнийавтомобіль. Теорію з однією помилкою, ну а практика мене зовсім натой момент не лякала.Маючи заповітний пластиковий прямокутник змоєю фотографією у своїй кишені я перейшов безпосередньо до мук зприводу вибору авто, що називається "за коштами" Вибір бувневеликий — чи Тазик брати, чи волжану… Дуже хотів знайти Газ-3102, чорного кольору… Але все ніяк не складалося і не складалося з нашимвітчизняним автопромом… Також було переглянуто кілька екземплярівФорд Скорпіо. Все виявилося мимо.
Та й тут мій тодішній директор, ніби жартома, каже — "а купи-но тив мене мою машину ..." Ну, тут-то я і задумався. Що за фрукт, і зчим його, власне, їдять... Почитав, помацав, проїхався кількаразів... Вирішив не морочитися на цьому конкретному екземплярі.Прошерстив сайти автопродажів. Кілька разів дивився Дельту таДедру. І в результаті все-таки викупив Тему у свого директора.
Ну, що сказати - зовні "колгоспна машина" - дорестайловий передок, передня емблема пригвинчена іржавим шурупом до фальш-решітки, та і "врізані" туди- а протитуманки, кривий і жахливий передній бампер, тріснуте лобове скло… Ну що ж, не дуже. Але як кажуть на швидкістьцей вид не впливає! Двигун виявився досить-таки тямущим. Та йтурбіна не в найгіршому стані. Автомобіль з легкістю змагався збільш "об'ємними" машинами на трасі, виходив якщо не переможцем, товельми гідним конкурентом сучасним екземплярамавтопромисловості.
І все б добре - та ось є така легенда серед автолюбителівдосвіді-повірять). Шкодав мені її колишній господар. Та й досішкодує. І тому, як водиться — не щастило мені саме з нею. То тутзламається - то там потече - то загуде - то застукає - то гайці нарівному місці зупинять, як то кажуть - у мене часом починаласяістерика. Адже класна машина — а така непруха. До того часу явивчив цю машину від і до! Поміняв передню оптику і ґрати напіслярестайлову (за це окрема подяка моєму другу Толику! ), трохипідрівняв бампер. Встиг загробити ГБЦ. За своєю недосвідченістюзалив воду замість тосолу… пішли тріщини біля випускних клапанів.Зиму простояла з розібраним двигуном. Однак не збагнув, що вода щей у масло потрапила... А зима того року видалася сувора. Втімзалишився я ще і без турбіни - роздавило втулку осі, і безмасляного радіатора. Радіатор на розбиранні замовив, як і головкублоку. Турбіну ж викупив у свого друга-лянчоводовода, дужезадешево. Зробив повний кап-ремонт двигуна - вкладиші, проточка, кільця. Майже все сам. Навчився багато чого — і гайки хитрікрутити, і регулювати клапани, і ремені міняти. Не описати словамискільки всього я з нею витерпів. Скажу чесно, в її виправдання —машинка навіть у поламаному стані, напівжива — завжди додомудовозила. А от два роки тому, влітку, Почав я її активнопродавати. І покупець уже знайшовся в Одесі. Було прийнято рішення- їхати туди на машині з друзями - ще й відпочити попутно. Але щераз підтвердилася "гіпер-везучість" моєї машини. Доїхав до виїздуна автобан Київ-Одеса. Зупинився на знак СТОП у повнійвідповідності з ПДР… Почав вичікувати просвіт у авто, що йшлитрасою… і раптово каааак клацнули всі зубами… ззаду на повному ходудо моєї Ляльки припаркувався Фольксваген Поло. Абзац - на календарі24 серпня (або День незалежності Неньки-України), моя машина побита "бюргерами" (колишніми жителями Казахстану - нині ж громадянамиДойчлянда), гайці кажуть - розбирайтеся самі, мовляв "ми на кішкахбільше заробимо", друзі кричать - давай поїхали на море ... Втімпишуть кривдники мені розписку на н-у суму, частину дають готівкою.По доброті душевної відпускаю... Ніби на кидал не схожі, ітелігенція ніби... Дісталися ми морем на битій Ляльці. Настрійзіпсований, клієнту зателефонував - мовляв "все, продав машину подорозі, витягайте дядько". Який там відпочинок? Назад ще й гайці заперевищення зупинили. Єдиною віддушиною стала така сама Лянча Темана трасі, з якою йшли паралельним курсом кілометрів 200 поспіль.Дрібниця — а приємно.
ІІІІІІІІІ... Пришвартував я машину у дворі приватного будинку.Німці мене кидали, на зв'язок так і не вийшли, а з мого бокучисленні спроби їх вичепити з їхнього фатерлянду завершилися нічим.Думав уже продати машину так як є, биту ... Та все рука якось непіднімалася. А нині навесні все-таки вирішив дати старенькій другийшанс. Знайшов майстра тямущого, той глянув на все це неподобство —каже — візьмуся. Позамовляв запчастин, задню частину на розбиранні... (і тут без проблем не обійшлося ...) Тиждень очікування - і осьмоя Лялька знову на колесах. Золоті руки майстрів зробили те, чогоя навіть не очікував! Радість моя зараз не знала б меж... Якщо б неціни на бензин.) Але це вже лірика! Все стає райдужним і барвистим, коли я знову чую хижне бурчання своєї "бойової" подруги. >
" І покупець уже знайшовся в Одесі. Було прийнято рішення - їхатитуди на машині з друзями - ще й відпочити попутно. Але ще разпідтвердилася "гіпер-везучість" моєї машини. Доїхав до виїзду наавтобан Київ-Одеса. Зупинився на знак СТОП у повній відповідності зПДР… Почав вичікувати просвіт у авто, що йшли трасою… і раптовокаааак клацнули всі зубами… ззаду на повному ходу до моєї Лялькиприпаркувався Фольксваген Поло. Абзац - на календарі 24 серпня (абоДень незалежності Неньки-України), моя машина побита "бюргерами" (колишніми жителями Казахстану - нині ж громадянами Дойчлянда), гайці кажуть - розбирайтеся самі, мовляв "ми на кішках більшезаробимо", друзі кричать - давай поїхали на море ... Втім пишутькривдники мені розписку на н-у суму, частину дають готівкою. Подоброті душевної відпускаю... Ніби на кидал не схожі, ітелігенціяніби... Дісталися ми морем на битій Ляльці. Настрій зіпсований, клієнту зателефонував - мовляв "все, продав машину по дорозі, витягайте дядько". Який там відпочинок? Назад ще й гайці заперевищення зупинили. Єдиною віддушиною стала така сама Лянча Темана трасі, з якою йшли паралельним курсом кілометрів 200 поспіль.Дрібниця — а приємно.
ІІІІІІІІІ... Пришвартував я машину у дворі приватного будинку.Німці мене кидали, на зв'язок так і не вийшли, а з мого бокучисленні спроби їх вичепити з їхнього фатерлянду завершилися нічим.Думав уже продати машину так як є, биту ... Та все рука якось непіднімалася. А нині навесні все-таки вирішив дати старенькій другийшанс. Знайшов майстра тямущого, той глянув на все це неподобство —каже — візьмуся. Позамовляв запчастин, задню частину на розбиранні... (і тут без проблем не обійшлося ...) Тиждень очікування - і осьмоя Лялька знову на колесах. Золоті руки майстрів зробили те, чогоя навіть не очікував! Радість моя зараз не знала б меж... Якщо б неціни на бензин.) Але це вже лірика! Все стає райдужним і барвистим, коли я знову чую хижне бурчання своєї "бойової" подруги. >
" І покупець уже знайшовся в Одесі. Було прийнято рішення - їхатитуди на машині з друзями - ще й відпочити попутно. Але ще разпідтвердилася "гіпер-везучість" моєї машини. Доїхав до виїзду наавтобан Київ-Одеса. Зупинився на знак СТОП у повній відповідності зПДР… Почав вичікувати просвіт у авто, що йшли трасою… і раптовокаааак клацнули всі зубами… ззаду на повному ходу до моєї Лялькиприпаркувався Фольксваген Поло. Абзац - на календарі 24 серпня (абоДень незалежності Неньки-України), моя машина побита "бюргерами" (колишніми жителями Казахстану - нині ж громадянами Дойчлянда), гайці кажуть - розбирайтеся самі, мовляв "ми на кішках більшезаробимо", друзі кричать - давай поїхали на море ... Втім пишутькривдники мені розписку на н-у суму, частину дають готівкою. Подоброті душевної відпускаю... Ніби на кидал не схожі, ітелігенціяніби... Дісталися ми морем на битій Ляльці. Настрій зіпсований, клієнту зателефонував - мовляв "все, продав машину по дорозі, витягайте дядько". Який там відпочинок? Назад ще й гайці заперевищення зупинили. Єдиною віддушиною стала така сама Лянча Темана трасі, з якою йшли паралельним курсом кілометрів 200 поспіль.Дрібниця — а приємно.
ІІІІІІІІІ... Пришвартував я машину у дворі приватного будинку.Німці мене кидали, на зв'язок так і не вийшли, а з мого бокучисленні спроби їх вичепити з їхнього фатерлянду завершилися нічим.Думав уже продати машину так як є, биту ... Та все рука якось непіднімалася. А нині навесні все-таки вирішив дати старенькій другийшанс. Знайшов майстра тямущого, той глянув на все це неподобство —каже — візьмуся. Позамовляв запчастин, задню частину на розбиранні... (і тут без проблем не обійшлося ...) Тиждень очікування - і осьмоя Лялька знову на колесах. Золоті руки майстрів зробили те, чогоя навіть не очікував! Радість моя зараз не знала б меж... Якщо б неціни на бензин.) Але це вже лірика! Все стає райдужним і барвистим, коли я знову чую хижне бурчання своєї "бойової" подруги. >
" друзі кричать - давай поїхали на море ... Втім пишуть кривдникимені розписку на н-у суму, частину дають готівкою. По добротідушевної відпускаю... Ніби на кидал не схожі, ітелігенція ніби...Дісталися ми морем на битій Ляльці. Настрій зіпсований, клієнтузателефонував - мовляв "все, продав машину по дорозі, витягайтедядько". Який там відпочинок? Назад ще й гайці за перевищеннязупинили. Єдиною віддушиною стала така сама Лянча Тема на трасі, зякою йшли паралельним курсом кілометрів 200 поспіль. Дрібниця — априємно.
ІІІІІІІІІ... Пришвартував я машину у дворі приватного будинку.Німці мене кидали, на зв'язок так і не вийшли, а з мого бокучисленні спроби їх вичепити з їхнього фатерлянду завершилися нічим.Думав уже продати машину так як є, биту ... Та все рука якось непіднімалася. А нині навесні все-таки вирішив дати старенькій другийшанс. Знайшов майстра тямущого, той глянув на все це неподобство —каже — візьмуся. Позамовляв запчастин, задню частину на розбиранні... (і тут без проблем не обійшлося ...) Тиждень очікування - і осьмоя Лялька знову на колесах. Золоті руки майстрів зробили те, чогоя навіть не очікував! Радість моя зараз не знала б меж... Якщо б неціни на бензин.) Але це вже лірика! Все стає райдужним і барвистим, коли я знову чую хижне бурчання своєї "бойової" подруги. >
" друзі кричать - давай поїхали на море ... Втім пишуть кривдникимені розписку на н-у суму, частину дають готівкою. По добротідушевної відпускаю... Ніби на кидал не схожі, ітелігенція ніби...Дісталися ми морем на битій Ляльці. Настрій зіпсований, клієнтузателефонував - мовляв "все, продав машину по дорозі, витягайтедядько". Який там відпочинок? Назад ще й гайці за перевищеннязупинили. Єдиною віддушиною стала така сама Лянча Тема на трасі, зякою йшли паралельним курсом кілометрів 200 поспіль. Дрібниця — априємно.
ІІІІІІІІІ... Пришвартував я машину у дворі приватного будинку.Німці мене кидали, на зв'язок так і не вийшли, а з мого бокучисленні спроби їх вичепити з їхнього фатерлянду завершилися нічим.Думав уже продати машину так як є, биту ... Та все рука якось непіднімалася. А нині навесні все-таки вирішив дати старенькій другийшанс. Знайшов майстра тямущого, той глянув на все це неподобство —каже — візьмуся. Позамовляв запчастин, задню частину на розбиранні... (і тут без проблем не обійшлося ...) Тиждень очікування - і осьмоя Лялька знову на колесах. Золоті руки майстрів зробили те, чогоя навіть не очікував! Радість моя зараз не знала б меж... Якщо б неціни на бензин.) Але це вже лірика! Все стає райдужним і барвистим, коли я знову чую хижне бурчання своєї "бойової" подруги.
