Сміх та сльози.

Довго ось не наважувався зробити черговий запис у бортовик.
Почалося все з того, що моя улюблена дівчина з моменту, коли язробив свою машину постійно просила :" а навчи мене водити, будьласка."
З часом я все-таки не встояв. Заправився. Почав шукати місце.Знайшов старий глиняний кар'єр, дорога там накатана, по сторонахвсе поросле травою. Ну, думаю, почнемо Перші старти, трохипосмикувань... Поїхали.Пару поворотів.Зупинка.Я сідаю за кермо, розвертаю машину в інший бік, виставляю на колію...І знову сажаюкохану за кермо.Різкий смик, наростаюча паніка, розгін докілометрів 50-60 на першій ... В результаті праве колесо йде повисокій траві ... В якій непомітно лежить величезний бетонний блок (як виявилося) ... Правою стороною підрамника двигуна в крайсплячого в траві блоку. В машині аж підлетіла задня частина.Головою збиваю дзеркало заднього виду ... Лобовуха Виходжу, всередині все тремтить від неприємних передчуттів.
Картина Рєпіна "припливли". Бампер з жахом, фара лежить склом набетоні (не знаю яким дивом не розбилася! ). Але головне – всіживі-здорові. Кохана у плач. Заспокоюю, а в самого на душі не дужедобре, хоч і хоробрусь. Добре, що знайомий виявився недалеко ізтросом. Дотягнув, бо машина заводиться, та масло хльоще, і передачіне втикаються, та й трос зчеплення злетів з педальки. Печаль однимсловом. :)
Прикро, що й поїздити після серйозного ремонту не встиг.
Замовив запчастини, слали довго і нудно з моїм везінням. Приїхавпідрамник та маслорозподільник (він же і кріплення двигуна дооднієї з подушок, тріснув нафіг). Ось тепер зроблю — обов'язковосвожу присвятити машину в церкву, вже задовбався з таким везінням.Заміна є. :)
І ось уже подумую над оголошенням "продам або поміняю…".
Фото додається.
А читачам бажаю — всіх благ і "та Не зустрінеться в нашому шляхубетонний блок Амін"!