Ну що сказати, 5ка як 5ка. Перша моя машина, на ній я вчився їздити ще на колінах у дідуся, здавши права, доучувався на ній, жахаючи друзів і знайомих.
Машина 1983 року випуску, з ранніх п'ятірок, у нашу сім'ю потрапила випадково. У діда була 2101 білого кольору, одна з перших (1971 рік), проте на ній потрапив в аварію і не захотів ремонтувати. А тут підвернувся міліціонер, який запропонував купити 2105 з невеликим пробігом (8 000 км), проте вже на той момент чомусь він поміняв у ній двигун на двигун від 21011. Але все одно в 1987 році, коли на 2105 стояли довжелезні черги, це було везінням.
Однак слово "везіння" до цього автомобіля взагалі важко застосувати. Ще з дитинства пам'ятаю, в ньому постійно щось ламалося, або його ламали. То дід не помітить кришку каналізаційного люка, яка стоїть рубом, і заїде в неї на швидкості 70 км/год, то на купині відлетить міст, то на повороті полетить кульова, і скластися колесо. Скільки я пам'ятаю себе в дитинстві, з нею постійно були якісь проблеми, але вони, проте, не відштовхували, а навпаки змушували ще більше любити цю машину.
У 2001 році мій дідусь помер, а в місці з ним стала на прикол і машина, тому що ніхто в сім'ї прав не мав і не хотів мати. До того моменту на спідометрі було близько 178 тис км, було проведено капремонт двигуна, кузовні роботи і дещо по підвісці. Одним словом, це були 90-ті, її лагодили, як могли. Більше 10 років вона простояла в гаражі, на її рахунок були зовсім різні думки: то продати, то розібрати, але вони далі думок так і не йшли.
Чесно кажучи, я, коли мені стукнуло 16, і я знову почав захоплюватися машинами і думати про якісь свої колеса, не сильно хотів би Жигулі. Все сподівався, що може бути колись батьки куплять і собі, і мені щось краще. Але як тільки я зрозумів, що це навряд чи станеться, я вирішив щосили відновити те, що 11 років іржавіло в гаражі, ну і робота помчала. Зараз я не шкодую про зроблене.
Напевно, багато хто знає, що Жигулі — це конструктор, це машина без особливого комфорту і машина, яка постійно їсть гроші, але все-таки наявність своєї машини, хоч і жигулів, все одно — це незабутнє почуття. Адже на ній я вперше проїхався нормально, на ній я починав рости як механік, як водій, вона багато разів рятувала мене, моїх батьків та друзів. Ну а тепер відставимо лірику. Мої плани – низький стік. Ресто з такої машини зробити не вийде, тому що це не 2101-2103, і за стилем це просто не піде (так що вайтоволи - тимчасово). Доробити, переробити і поліпшити все, що було запущено або втрачено, зробити гарненький миленький низький стік на ббсках або аналогічних дисках.
Підвіска: передня незалежна важільна, задня - залежна на пружинах.













