Kia Sportage 1997
- FE DOHC 2.0
- 4WD (Part Time)
- рама
- роздавання
- гур
- кондишн
- і ще багато чого
Це диво-апарат був куплений мною 16 листопада 2010 року в Тернопільській області, містечку Підволочиськ, в одного дуже колоритного дідуся. По приїзду вперше я ще годину втягувався в його своєрідний говір. Хотілося мені завжди їздити високо і заїжджати на брівки без будь-якого обурення і проблем. Почалося все з вибору апарату: розглядав багато машин, але одні не підходили за ціною, інші за своїми технічними характеристиками (більше ніж 2.5 літрового монстра не хотілося). І ось було визначено кандидата - Кіа Спортейдж. Кажучи, задовбався шукати. Багато "продавців-редисок" не прибирали оголошення про продану машину, і як виявилося, в Києві жодної живої машини не було.
Тому зважився на трохи авантюрний крок: купівля машини в іншому регіоні, у зовсім не знайомому місці. Ось так суботнього ранку я з батьком рвонули на перегляд машини за більш ніж 400 км від Києва. Дорога маршруткою здавалася пеклом, але не про це зараз. Маршрут такий: Київ-Хмельницький-Підволочиськ. Коротше, майже надвечір ми приїхали до потрібного містечка. Машину переглянув як міг ретельніше, але я ніколи не мав іномарок, тому на деякі моменти не звернув увагу, а дарма.
Вночі їхав із батьком у купе на Київ і думали про машину, за яку внесли завдаток. На слід тижні забирати зняту з обліку. На слід тижні я і знайомий їхали в поїзді за машиною. Рано вранці, приїхавши в містечко, нас чекав дідусь на моєму майбутньому Спортику. Близько 9.00 ми вже були в Тернополі, де на машину були встановлені нові посилені автоматичні муфти Олегом Грінчишиним (прекрасна людина! Якби не він і його поради, я б не знав, що робив). Поїхали у МРЕВ, зняли з обліку, і дідусь вивіз нас на окружну дорогу, яка йшла до Хмельницького, і поїхав із дружбаном на такому не фіговому пікапчику Форд. За кермом із нас двох ще ніхто не їздив цією машиною.
Першим сів знайомий, тому що він досвідченіший водій, ніж я, і рушили в дорогу. Набрали редбулу, цукерок і сигарет, коротше, їхали весело. Включили GPS на телефоні, і він повів нас... грубо кажучи, прокатала ця шайтан-приблуда нас по пів-України. Два рази заблукали у Бердичіві з вини GPS-а: каже, їдьте праворуч, а показує ліворуч. У Житомирській області вже коли потемніло...


















































