Це моя волжанка, ДВС 402, карбюратор, за паспортом 2.4, 102 л/с. Купив її дід, тепер він подарував мені її, я дорожу і живу нею. Машинка мені дуже подобається, взагалі любов до машин з 7 років, так і зав'язалося, тепер ось доглядаю за нею. У плану дуже багато замін і переробок, та їсть багато, так говорять, велика, але в будь-якій пробці я без праці на ній проїжджаю. Мрія про 406-е, але з таким зростанням цін не знаю, що і робити. Права отримав, тепер їзджу як мужик.
Зроблено в ній багато, так і не перерахувати. Прикро, робиш, дереш руки, залишаєш собі садна, а щось не так і не їсть, але після довгих вкладів вона як годинник бігає, і я задоволений. Якщо якась дрібниця, то йду в гараж з усмішкою усувати. В 2013 зробили капітальний ремонт, тільки коліно не точили і вкладиші залишилися, а так поршнева група в топку, гідьзи поршня все нове.
- Заміна всіх розхідників
- Чистка карбюратора
- Зварювання дверей та їх фарбування
- Закладення всіх павуків жита та корозії
- Нові тапки
- Тонування (не дуже темне)
- Заміна кілець і прокладки ГБЦ
- Установка центрального замка
Загалом промою машинку: моя машина не відро з цвяхами - вона любить звертати на себе увагу. Моя машина не тягнеться - а їздить прогулянковою їздою. Моя машина не глухне - а влаштовує собі маленьку перерву. Моя машина не розвалюється - вона сама викидає те, що їй не потрібно. Моя машина не тріщить (гримить і т.д.) - вона просто підспівує музиці в салоні.











































































