Lada 2101 Сімейна пам'ять

Ця машина мого дядька, якого немає вже 10 років(( жигулик 1974року і я добре пам'ятаю як Дядька його купив, яке це було святовсієї рідні)) поки я вчився в школі, усі літні канікули я проводиву селищі Іванищі, Гусь Кришталевого району, вся рідня досі там, зКиєва в Іванищі щороку на літо, це був щасливий час, всі були живіта щасливі... Особливе щастя було у мене, коли дядько брав мене зсобою в машину жигулі або МАЗ 500 на якому він працював укришталевому заводі) Цей Жигулик так і залишився символом могодитинства та любові до мого дядька, коханого досі, хоч і минуло 10років. Життя, вона була не в його руках і побувала ваварії.Повернувшись у люблячі руки вже не було в нього не сил невідновити її в ідеал, так вона з ним і доживала свій вік.Останні 10років вона простояла в сирому гаражі, який Я завжди думав як меніїї відновити, завжди зупиняло одне, я в Україні вона в РФ. І все жтаки цей день настав! Я наважився і забрав її в реставрацію, я незміг не зробити цього, завжди я розумів, що маю і зобов'язаний їїврятувати і повернути до життя. Зірки зійшлися, і вона поїхала доСмоленська, щоб засіяти колишнім блиском, проїхати в параді 50-тиріччя ВАЗ і повернутися в Іванищі провідати свого люблячогогосподаря) уявляю, як він уважно з небес стежить за роботоюмайстрів у Смоленську, а він точно стежить за ними)) я знаю)) Покийде процес реанімації, мені приходять фото, ось тут вони всі йз'являться) а машинку мою, можна буде тепер побачити в Кубку ККАРАФ 2020