Знайшли і забрали цю машину собі для реставрації та надання їй "нового життя" у дідуся своєї дівчини, Володимира Івановича, зовсім недавно 23 лютого 2019 року. Заговорили про неї випадково, адже він мріяв про ГАЗ 24. Машина зійшла з конвейєра в 1977 році, а 6 травня того ж року, після свята трудящих 1 травня, він приїхав на склад, де були припарковані машини після "обкатки із заводу", і отримав ключі з пройденим техоглядом. У машини пробіг 66 тисяч кілометрів, вона зберігалася в гаражі.
Згодом Володимиру Івановичу знадобилися фінанси, і він вирішив продати гараж, але з "ластівкою" не горів бажанням розлучатися. Востаннє машина виїжджала в 2001 році, коли він відвозив свою доньку в аеропорт Бориспіль. Після цього просто заїхав до гаража, зняв клему акумулятора, злив рідини, які можуть викликати корозію, і накрив її чохлом. Машина збереглася в дуже гідному стані, хоча простояла 18 років. Корозія почнеться, але особливих зауважень немає. Володимир Іванович поставив її в гаражі через проблеми із зором і здоров'ям, вирішивши "законсервувати" її.
Наступного ранку домовилися зустрітися, щоб подивитися, чи можна щось з нею зробити, якось взяти на буксир і відтягнути на СТО для подальшої діагностики. Як виявилося, не все так просто. Колеса були приспущені, гума на передніх колесах рідна із заводу, а задня - також СРСР, але іншого типу з шипами, що називається «Сніжинка». Підкачати колеса також викликало проблему через тісний гараж, і "деформування гуми" - вона стала практично як пластмаса. Машину було просто неможливо зрушити з місця, і брати на буксир не було сенсу, адже не було гальм, зчеплення, рідина була відсутня.
У результаті викликали евакуатор, який насилу витяг її з гаража. Привезли машину на станцію, і перше, що зробили, це зняли всі колеса, обстукали барабани, думали, що причина "важкого тягання" в заклиненні гальм або ручника. Але виявилося, що справа була в негролі, який "застиг" за всі ці роки в редукторі заднього мосту. Небагато розробивши і нагріваючи паяльною лампою редуктор, вдалося вже двом людям просто штовхнувши покотити. Одразу закотили до теплого приміщення.
Наступного дня залили А-92 бензину, накачали бензонасосом паливо до карбюратора і завели вперше за 18 років. На цю картину прийшли подивитися всі працівники СТО і були трохи шоковані. Машина завелася з півстука. Я також був у шоці, радий, що не потрібно робити капіталку, думав, що все окислено. Сам я в машинах СРСР не особливо знаюся, і мені в цьому потрібна допомога. Є мала частина незначних проблем з кузовом, салон в ідеальному стані (чохли поки що вирішили не знімати). Знайшли кілька проблем із патрубками, які вже міняємо, ремкомплекти бензонасоса, долили гальмівної рідини БСК тощо. Сподіваюся, найближчим часом поставлю її хоча б "на колеса" і будемо пізніше займатися кузовом.
Якщо у вас є поради, де купувати запчастини, на що варто звертати увагу, як чистити хром тощо, буду вдячний!










