Знайшли і забрали цю машину собі для реставрації та дати їй "нове життя" у дідуся своєї дівчини, Володимира Івановича зовсімнедавно 23 лютого 2019 року. Заговорили про неї зовсім випадково зрозмов. Мріяв про ГАЗ 24. Машина зійшла з конвейєра в 1977 році, іцього ж року 6 травня, після свята трудящих 1 травня, він приїхавна склад де були припарковані машини після "обкатки із заводу" іотримав ключі з пройденим одразу тех.Оглядом одразу в руки.У машинипробіг 66 тисяч кілометрів, зберігалася машина в гаражі.ЗгодомВолодимиру Івановичу знадобилися фінанси з він вирішив продатигараж, але зі своєю "ластівкою" не горів бажаннямрозлучатися.Востаннє машина виїжджала в 2001 році, відвозив своюдоньку в аеропорт Бориспіль, після просто приїхав до гаража, заїхавши в нього, зняв клем акумулятора, злив рідини які можутьвикликати корозію і накрив її чохлом.Машина збереглася в дужегідному стані хоча простояла 18 років! почнеться корозія, алеособливих зауважень немає. Поставив її в гаражі через:проблеми іззором, і здоров'ям, і щоб не ризикувати вирішив її "законсервувати"якщо можна це назвати і так. Наступного ранку домовилисязустрітися, і подивитися чи можна щось з нею зробити, якось взятина буксир і відтягнути на СТО для подальшої діагностики та перебігудій. Як виявилося не все так просто, як ми всі думали. Колеса булиприспущені, гума стояла на передніх колесах рідна із заводу, азадня також СРСР але іншого трохи типу з шипами, що називається«Сніжинка». Підкачати колеса також викликало проблему через тіснийгараж, і "деформування гуми" - вона стала практично як пластмаса.Машину було просто неможливо зрушити з місця, і брати на буксир такяк немає гальм, не зчеплення, рідина була відсутня-просто втрачалосенс. У результаті викликали евакуатор, який насилу навіть лебідкоювитяг її з гаража. Притягнувши машину на станцію, перше що булозроблено це зняти всі колеса, обстукати барабани - думали причинаїї "важкого тягання" в тому, що заклинили гальма або ручник ... Алеяк виявилося справа просто в негролі, який "застиг" за всі ці рокив редукторі заднього мосту. Небагато розробивши і нагріваючип'яльною лампою редуктор, вдалося вже двом людям просто їїштовхнувши хоч покотити. Одразу закотили до теплого приміщення.Наступного дня залили А-92 бензину, накачали бензонасосом паливо докарбюратора, і завели вперше за 18 років. На цю картину прийшлиподивитися всі працівники СТО і були трохи шоковані. Машиназавелася з півстучка. Я також був у шоці, радий, що не потрібноробити капіталку, думав що все окислено і тд, сам я в машинах СРСРне особливо знаюся і мені в цьому потрібна допомога. Є мала частинанезначних проблем з кузовом, салон в ідеальному стані (чохли покищо вирішили не знімати). Знайшли кілька проблем із патрубками, яківже міняємо, ремкомплекти бензонасоса, долив гальмівної рідини БСКі т.Д. Сподіваюся найближчим часом поставлю її хоча б "на колеса" ібудемо пізніше займатися кузовом. - Далі стежте за моїмбортжурналом. - Якщо у вас є поради, де купувати запчастини, на щоварто звертати увагу, як чистити хром тощо. Буду вдячний!
