Машина куплена минулим господарем 22 листопада 1989 року вМоскві за особливим розпорядженням Міністерства транспорту СРСР.Отже, до нас машина була в одних руках. На момент покупки пробігмашини становив всього, майже 144000 км.
Господарем автомобіля був колишній начальник конструкторського бюроПершотравневого заводу в Бердянську, отже, у нього був службовийавтомобіль, але й власний хотілося також мати, до покупки «Волги»він їздив На "жигулях" різних моделей.Каже, що все життя віддававперевагу автомобілям світлих тонів.Якого кольору була робоча - незнаю., на межі можливого криміналу За підписом директораПершотравневого заводу було прохання на дозвіл придбати новийавтомобіль передовику виробництва, шановному та авторитетномуспівробітнику. Зателефонували і отримали відповідь: "ваша заявкаприйнята. Чекайте на свою чергу." Через якийсь час БорисЛеонтійович (так звуть колишнього господаря) з робочих питаньпоїхав до Москви, а заразом заїхав до міністерства дізнатися що іяк, на що отримав відповідь: "ваша заявка прийнята. Чекайте на своючергу».
Загалом, після приїзду в поштовій скриньці виявив «листівку» знаписом:«Отримайте автомобіль там і там…»
Взявши із собою заздалегідь підготовлені дві новенькі 20 літровіканістри, під бензин, він наступного дня вилітає знову до Москви.Поки розібравшись що до чого, і маючи при собі велику суму готівки, поїхав до іншої Москви щоб сплатити отриману в міністерствіквитанцію. До чого така логістика – сказати складно. Коротшекажучи, виходячи з міністерства, до нього під'їжджає машина, щосьна кшталт таксі-бордюрника. Розмова приблизно така:«Вам туди йтуди… Сідай, нам теж туди». Щойно сівши в машину Борис Леонтійович, побачив на задньому сидінні двох міцних хлопців. Маючи кругленькусуму, він явно був не дуже щасливий, маючи таких попутників... Ібуквально за кілька кварталів до місця прибуття їх гальмуєінспектор ДАІ. Він, кинувши 10 радянських рублів, вискочив ізмашини та пішов пішки. Чи то справа випадку, чи то подарунок долі…а може й просто – емоції. Волга» оселилася у теплому гаражікурортного міста. Маючи посаду, але не маючи часу і, як я зрозумів, великого бажання, і цю машину обслуговував водій. При реєстраціїдали номер Р4035 ЗП. 1992 року господар вирішив замінити номер. Зайого словами:не хотілося возитися з оновленням номерного знака. Ідругий номер, волею долі чи справою випадку, став також 4035, лишелітери іншими. Цю машину я пам'ятаю, будучи хлопчиськом молодшоїшколи. Просто на батьківському Москвичі-комбі номер відрізнявся наодну цифру - 4034. На даний момент на машині поміняно всі двері, швидше за все і з порогами проводили якийсь шахер- махер. Загаломрозтин покаже. Природно, машина перефарбована. Ми машину купиликілька років тому, а оформили ось тільки-но. Зважаючи на те, що наданий момент колишньому господареві вже 80 років, не стали довго«тягнути гуму».
Та й те, якби не на ремонт вишневу ставити і спонтанний продаж2410, то з документами та ремонтами справа була б не дуже швидкою.Звичайно, продаж був дещо емоційним:30 років в одній родині. Інадалі, хочу і підтримую стосунки з цією інтелігентною сім'єю – єчому повчитися! Звичайно, незважаючи на те, що машина була в однійсім'ї і вже ремонтувалася по кузову ремонт дуже якісний), є нюансиу роботі. Мені не подобається те, що слабкий тиск масла двигунтисне (вже вставлений додатковий датчик тиску) і груба роботазаднього моста. Загалом, поживемо – побачимо!
