Я дозрів до купівлі машини на початку 2019-го року, з того часумене періодично тероризувала думка "пора купувати машину! ".
Хоч і навчила мене їздити Audi і все дитинство я був її відданимфанатом і марив нею, мріяв купити A8 (D3) ... В один момент що- токардинально змінилося, і я захотів BMW, нічого більше не привабило, хоча я поважаю всю німецьку трійку. Вибір упав на 328 купе E36, тоді у мене було 2 критерії :синій колір кузова (принципово нехотів чорний) і об'єм більше 2.5 Я доглянув одну синю купе 328 ум-обвазі, майже зірвався за нею з Києва до Запоріжжя, але я до тогомоменту навіть пасажиром не їздив у такій машині, але я її хотів, івистачило розуму хоча б знайти спосіб її "спробувати" перш ніжвиїхати в інший кінець країни з пачкою грошей. Я потрапив на злітбмв клубу, де мене прокотили на 328 купешці, і вона мене нерозчарувала. Пощастило, що збиралися там не тільки Е36, япознайомився з клубом Е34 540, це київська "важка артилерія" іпісля того, як мене прокотили на хорошій 540, я забув і про купе, іпро Е36. Загорівся 4-літровий 540 і почав її пошуки, наближалосяліто. Для молодого хлопця. Вона не була синя, але за те, як вонаїхала, я готовий був забити на її колір. Пробили її по базі - докипроблемні (дослівно "на такій машині ти поїздиш до першого тямущогомента), ризикувати з нею я не став. І коли я сидів удома впогашеному настрої, адже я вже бачив себе її господарем, уявляв наякому місці паркування вона стоятиме, в яких місцях валитимебоком... Лунає дзвінок від гарного хлопця (багіра, якби не ти вмене б не було цієї тачки, дякую, завжди буду це пам'ятати) зклубу:- Привіт, Юрку, а як ти до Е38 ставишся? - (подумавши просебе, що за питання, це ж легенда, як до неї можна ставитися)Привіт, Андрюха, відмінно ставлюся, хотів би звичайно, але ти знаєшщо мій бюджет її не потягне продають хорошу е38 терміново, синя, якти хотів, 4.0 ... ПІД ТВИЙ БЮДЖЕТ.
- (так вона мотлох по будь-якому, подумав я, у мене на 540 хорошуе34, але не е38 ніяк) та не жени, це мало за нормальну е38 - поїдьподивися, вона в Києві, ти нічого не втрачаєш (а раптом, подумав я)і вирішив подивитися. Перший огляд, пам'ятаю як ми з продавцемдомовилися біля Парку Кіото зустрітися у Києві, а там великавідкрита місцевість, я йду з боку мосту і бачу промальовуєтьсязнайома машина, сяє і виглядає просто бомбардовано! Коли побачивколеса — точно зрозумів, моя, вони такі самі, і вона на них яктанк. Заглядали під спідницю... І мене все влаштувало. Я її взяв.До речі, до покупки е38 я жодного разу в ній не їздив, навітьпасажиром. Але ця машина за долею мені належить і те, як воназ'явилася в моєму житті інакше пояснити я не можу. Та й хочетьсявірити, що ця машина мені за долею належить.
