Почалося все з того, що мій близький друг шукав собі першумашину і попросив мене йому в цьому допомогти. Хотів він саме е39, причому ключовим фактором для нього був дизайн цієї моделі . Зпродажу авто ми натрапили на це оголошення. Машина була в нашомумісті, і я, як досвідчений автолюбитель, зателефонував власнику.Зарозмовою було зрозуміло - треба дивитися.Власник Льоша, з яким зтих пір ми товаришуємо, дуже захоплено розповідав про цю машину.тільки тому, що в нього було робоче жоповозка, а йому потрібна буламашина на автоматі, щоб їздити на ній могла і дружина. Очевидно, щоза нею стежили і любили її, одразу ж поїхали на СТО, після якогодруг твердо і впевнено сказав — беру, бо водійського досвіду внього було не багато, а на вулиці була зима і багато снігу, другпопросив мене пригнати. Його нового коня. І після того, як я на нійпроїхався ні в чому собі не відмовляючи. Я сказав йому:я куплю її втебе. Це стало моєю метою. І через 2 роки ця машина стала моєю! Льоша, у якого ми спочатку купили бімчик, і з яким на зв'язку досірозповів її історію:машину цю пригнав із Німеччини якийсь мажор наподарунок для свого сина у 2009 році. Але хлопцю вона була нецікава, тому простояла в гаражі без руху 4 роки. Сарафанне радіопро це дізнався Льоша, і викупив її. За його словами, він зробивтри хімчистки щоб привезти машину в божеський вигляд. Також вінперебрав повністю всю ходовку і зайнявся зовнішнім виглядом. Алетак як у нього була робоча машина, і він часто їздив у відрядження, то бімчик простоював у гаражі і у нього. Далі машиною 2 рокиволодіє мій друг фрілансер, працюючий з дому. За цей час пробігмашини становив 9000 км. Він встановив на неї ГБО, але кілька разівзламавши низький М бампер він зрозумів, що йому потрібна машинавище. У результаті він пересів на Х5 е53. А е39 стала моєю







