Citius Altius Fortius – скільки буду пам'ятати себе, пам'ятатимуцей напис, який красувався біля входу в зал, в якому були проведенінезабутні моменти юнацтва . Стимулює тебе до розвитку.Усвідомивши іскуштувавши смак BMW я поміняв погляд на речі, ставлення доавтомобіля.Окрім естетики захотілося ще отримати драйв, більшесмаків.І ось момент істини.Питання бути швидше і сильніше поставивмене біля роздоріжжя вибору - свап або ж заміна автомобіля, що всвою чергу ставило ще й ще багато питань вибору.
Продаючи свою колишню 318 я став звертати увагу на свій теперішнійавтомобіль, який на той момент суттєво був дорожчий за своїхпобратимів. Початковий задум був отримати найпотужніший цивільниймотор який ставили в 36 кузов – тобто 2, 8. Дуже смачну 323. Цінадовго не давала спокою, але бажання заволодіти нею перевершило.Дзвоню господареві, а у відповідь абонент поза зоною. У той моментмені здавалося, що я був обдурений і потрапив на черговий фейк.Через тиждень в обідню пору лунає дзвінок і тут мене пронизуєнаскрізь – це був продавець моєї машини, який тільки-но повернувсяв Україну. Заочні питання про стан автомобіля, його передісторії, мої наміри купити її, спроба трохи поторгуватися і як результатдомовленість про зустріч.
І ось довга нічна поїздка. Ранок. Тільки починають з'являтися першіпромені сонця, приїжджає вона. Без сумніву машина зачепила зпершого моменту нашого з нею знайомства. Неймовірний космошварц такі манив відчинити двері, сісти за кермо в шикарні шкіряніспортситси та завести мотор. Момент, і я не чую мотора, машинанастільки тихенько працювала, що ставало аж якось не по собі.Приємно і неймовірно класно відчувати себе в незатасканомуавтомобілі, який у народі назвали б «Чорна на чорному». Єдиний бік, який мене не влаштовував, але й не був принциповим – це червона зчорним ручка КПП незрозумілого походження, яка ще довго була уавтомобіля після його покупки, але завдяки моєму товаришевіGemini884 була замінена на приємну ручку від справжньої М-ки. Далівипивши по чашечці смачної кави, ми дочекалися відкриття СТО, потімМРЕО і аж потім нас з товаришем чекала дорога додому., що я ставволодарем однієї з небагатьох живих е36. Дорога Київ-Чоп радуваласвоїм незрівнянним покриттям і незважаючи на зимовий період часудозволила трохи побешкетувати і перевірити динаміку цьогоавтомобіля.
Ось так я став володарем Машинульки.
Далі буде.
