Щоб відсвяткувати свій 19 день народження, я вирішив поїхати додрузів до Білої Церкви. 87 кілометрів Одеською трасою, чорт-бери, це ж елементарно! З міста ми виїхали досить легко, на диво безпробок.Початок шляху був також досить непоганим:лише зрідка мокрадорога, 80- 100 спокійно можна було йти, проте ледве ми заїхали замежу міста — дорога наповнилася болем, жахом і стражданнями, ями, вибоїни і просто шматки вирваного асфальту з дрібним гравієм.пристойний камінь, проте в темряві я не розгледів пошкоджень ісподівався, що пронесло, проте вже за 20 кілометрів від Білоїдорога стала геть огидною. Спочатку мені вдавалося уникати ям, просто перелітаючи їх на швидкості під 100, проте Нагнавши черговунизку машин shit-таки happened.Їхал я, начебто, за Ланосом, скинувдо 60, на зустріч летіла фура, і добряче обкотила нас водою. І самев цей момент я як * кинувся в яму всією лівою стороною! Передняпокришка спустила відразу і я ледве видерся на узбіччя і такожледве загальмував. Вийшовши надвір я побачив увесь смуток ізакурив. Обидві шини з лівого боку були порвані в мотлох.
Не знайшовши кращої альтернативи, ніж їхати на спущеному колесі —ми поставили наперед запаску і зі швидкістю 10-20 продовжили нашшлях. І тут я зрозумів що не все так вже й погано, на узбіччі одинза одним стояли такі ж бідолахи як і ми:зі спущеними колесами, порваними шинами, розбитими дисками, а то й взагалі вирваноюрульовою (спринтеру не пощастило більше за всіх). Всього такихбідолах ми нарахували по дорозі близько 30.
Дібравшись до найближчого населеного пункту, яким виявилисяГребінки, ми загорнули на сільський шиномонтаж, де мене потішили, що гума відновленню не підлягає і все, що вони зараз можуть — цепоставити свою гуму, а вже завтра я куплю нову і приїду в них іпоміняюсь назад. Вибирати не доводилося і далі свій шлях япродовжив на піврічному варіанті з одним повністю лисим колесом (доречі - один свій литий диск мені довелося залишити їм у заставу)Дісталися Білої ми вже без проблем, якщо не рахувати що до черговоїзаправки ми доїхали буквально на парах, коли бортовик уже простоверещала, що в баку палива "0". На наступний день пішов мокрийсніг. Я полиняв на 800 гривень за 2 Амтел Нордмайстра, а покидоїхав до шиномонтажу ще й на пару тисяч нервових клітин, тому щопіврічний варіант на трасі мав дуже погані ходові якості, але врезультаті, перевзувшись, я знову відчув себе на коні і як ні вчому не бувало добрався назад до Києва.
PS Скло я заклав через пару тижнів, коли тріщина розповзлася вжесантиметрів на 30.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.