Тільки Авейка вирушила кудись під Кривий Ріг, на зміну їй прийшов цей громила. Перші відчуття, до речі, були пов'язані саме з його габаритами, які не йшли в жодне порівняння з розмірами.
Призвикнувши до багажника, що випирає за заднє скло на півметра, я почав звертати увагу на комфорт їзди: за рахунок досить великої маси машини і м'якої підвіски ямки і купини просто ковтаються, а завдяки м'якому пластику в салоні ніде нічого не гримить і не стукає. Звук двигуна стає чутний тільки після 4-5 тисяч обертів.
Однак варто зазначити, що 110 конячок все ж замало для такої машини. Розгін приблизно такий же, як і в Авео, але після 140 з нізвідки з'являється якась магія, і можна спокійно розігнатися до 200 і більше. Але чи потрібно це, по нашим-то дорогам?
Стосовно начинки - це мінімальна комплектація, ніби як Core. Чим багаті — тим і раді, власне. У комплекті з машиною мені дісталися фордовські легкосплавні R16, один бризковик і купа сколів і подряпин по всьому кузову, які я, звичайно ж, планую прибрати.













