Практично з першого дня покупки пріори у мене почалося щотижневеПріорознавство у вихідні. Дивлячись на картинку почну спочатку, зчим я ознайомилася в процесі користування машиною за цейперіод.
Генератор
На подив ремінь генератора у мене не свистів, а просто помер самгенератор.
Як дізналася . Якось ми їхали трасою до місця, де збиралисяпроводити фотосесію мого нового костюма, як раптово відключився ЕУР- з'явилася жовта лампочка і кермо стало туго крутитися. Максимзапропонував заглушити машину та завести заново. Машина вже незавелася – сів акумулятор. Уявляєте, я вся ошатна, з костюмом і тутмашина не заводиться. Сльози, розпач. Я штовхала ззаду, а Максимнамагався штовхати з місця водія і різко сідати і заводити машину, але вона все одно не заводилася. Зателефонувала братові, завели відіншої машини.
Як усували проблему.Значок акумулятора не горів, тому довгийчас не купували новий генератор – думали проблема у проводах.Спочатку взагалі виявили, що у мене не заряджається акумулятор ікупили новий – з лосем (тюмень бетері). Потім поміняли якусьмаленьку штучку на генераторі. Не допомогло, все одно аккумрозряджався доводилося все одно забирати його додому кожні паруднів і заряджати. Була зима, діагностувати в гаражі довго неможливо– холодно, та й небажання. Коли стало трохи тепліше, зновуспробували його лагодити – купили новий діодний міст та ту самуштучку, що купували восени. У результаті сходили і купили новийгенератор на 115 ампер за 4500. Зате з позитивних моментів:за зимуя навчилася мало не з заплющеними очима відкрутити клем і непоганонакачала руки, доки носила його додому та з дому. Також тепер язнаю, як економно їздити в автомобілі - де можна заощадити енергію, що споживає найбільше і як веде себе автомобіль, якщо акум сівнижче нікуди - ох, краще б і не знати! Але як досвід, я ціную це.Як дізналася про їхнє існування. Власники пріор мене зрозуміють.Якось я поїхала на роботу і зрозуміла, що щось довбає під капотом.Округливши очі, почала бігати навколо двигуна, з жахом думаючи, щоце погнулися клапани. Нервові консультації із чоловіком по телефонуне дали результатів. Поїхала на станцію. Там на мене подивилися, здивуючись моєму занепокоєнню і сказали, що тут нічого незвичайногонемає – просто треба стежити за рівнем олії. Чесно кажучи, так і нестежу, гідрик самі мені повідомляють, коли час перевірятирівень.
Трансмісія
Тут навіть історія не історія. Якось коли ми їхали в гору, раптомпри натисканні на зчепленні пролунало клацання. Максим сказав –зчеплення померло, їдь і не перемикай передачі. А попередусвітлофор, який хотів перейти на червоний, і поворот праворуч.Думаю не треба пояснювати - руки похолоднішали, розум відключився іпаніка різко почала наздоганяти всю мене. Але пронесло – це булоєдине клацання, на щастя, зчеплення працювало справно.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.