Автоподорож Саратов-Набережні Челни-Саратов

Чому саме в Татарстан
Колись давно, років десь 20-30 тому, мої дядько та тітка переїхалижити з Грузії до Татарстану І ось рівно з того моменту мизбираємося до них у гості... Років п'ять тому ми обмірковувалипоїздку на теплоході, потім вирішили, що краще поїздом.Час йшов, ами так і не зрушили. То настав час робити те, що давно планували, чи то просто зірки так встали… Але раптом моя мама почала пхати нас– давайте поїдемо, все одно на чому, аби їхати… Чоловік Максим ні вяку не погоджувався – 800 кілометрів в один бік як-не-як, а він умене домосід.Але вивчивши маршрут, побачив, що дорога пролягаєчерез Тольятті, зацікавився.Нарешті погодився на поїздку, з єдиноюумовою - їдемо на Пріорі.Несподівано! >

Підготовка
Маршрут будинок-робота це не більше 10 км, найбільша відстань, щоми долали на Пріорі – це поїздка Саратов-Утьос Степана Разіна-Саратов І все Страшно, але що робити, або так, або ніяк. Назадньому лівому колесі – замінили (поміняли ще на початку червня, до думок про поїздку, але теж міг би перешкодити);
• замінили гальмівні циліндрики, гальмівні колодки іпрокачали гальма;
• зробили сход-розвал;
• помили машину. Т.К. Мої трохи пом'яті, але це займатися треба, хороші диски швидко скуповують, тому не стали смикатися, забили.
Загалом і все. Мені всі говорили, що треба зробити якусь тамдіагностику, але ми цього не робили, поїхали так. Що ще булокуплено для машини:• розгалужувач прикурювача;
• двійник для usb-проводів (купували в різний час і в різнихмісцях, потім побачили в одному місці розгалужувач прикурювача і вньому вбудовані usb-входи); • масло моторне, 1л (на той випадок, якщо за 3 тисячі кілометрів знадобиться долити);
• очищувач інжектора (на випадок, якщо доведеться заправлятися напоганій заправці). Така велика кількість дірок для пристроївпояснюється тим, що був підключений навігатор, радар-детектор івідеореєстратор. День перший. Дорога Підйом о 3:00, швидкийсніданок, виїзд з міста. . Минулого року ми їздили до Москви таСанкт-Петербурга на Солярисі, за час шляху було дуже багатозаправок.Причому майже всі вони були фірмові та добре знайомі. Здумкою, що скрізь так, ми вирушили в дорогу.
Дорога до Балакова чудова. Ми їхали і насолоджувалися видамиполів, лісів, а де-не-де і Волги, що широко розливається. Години 3, що ми їхали по Саратовській області, пролетіли непомітно.
Під'їжджаючи Сизрані почалося хвилювання – 20 літрів вжезгоріло, а на горизонті жодної заправки. Чверть бака. Хвилювально.Там ми стали в невелику пробку – трасу ремонтують, у двох місцяхсвітлофори, машини збираються. Проїхавши всі затори нашому погляду, відкрилася заправка Газпромнефть. Алілуя! Ми і заправились іпоснідали (мама взяла величезну сумку з їжею, змушувала частішезупинятися, щоб поїсти). Скільки це вже було часу я не пам'ятаю(Напевно годині 9 ранку.

Обдумуючи з дому маршрут, ми думали про заїзд у Тольятті, щобнакупити там різних ніштяків для Пріори – думали про безутиковіпоршні і різну іншу дрібницю, на кшталт усіляких пластиковихштучок... Сумніви почалися вже за день до від'їзду - а чи не будепробок у Тольятті, а чи не вийде так, що ми там проторчемо годин 5і приїдемо в результаті в Набережні човни глибоко за півночі.
Коли ми під'їхали до Жигулівська, все стало зрозуміло – такі буде. Святий чоловік, інспектор ДПС, вийшов і зупинив рух накільці і ми швиденько проїхали.Інакше стояли б напевно згодину.Загалом дорога в Тольятті це бляха - ями, тріщини, пагорби.Таке сучасне місто, з таким величезним заводом і такеСумний стан доріг, навіть у Саратові з цим не так усе погано. Цярозв'язка виглядає дуже сумнівно - якийсь тунель, після якогодорога через дачі. Ми їхали там і дивувалися, як він міг нас таквідправити. Дорога там дуже погана, зовсім не траса. Але хвилинчерез 15-20 їзди такою вбитою дорогою ми виїхали на цілкомпристойну трасу - може і не федеральну, але трасу. За час шляху мипроїжджали також і < i> Ульянівська область. Але ось заїзд доТатарстану важко було сплутати з чимось ще – всюди з'явилися написитатарською – хәерле юл! (щасливого шляху! ). Але тут же з'явилися йсумніви, що це Татарстан – дорога, як і раніше, була погана. Удеяких місцях дуже погана. І знову проблема – нафта качають тут ітам, а заправок, як і раніше, немає! , почувся знайомий гомін.Свіжозмінений ступичний підшипник загудів! Зупинилисязаправитися в районі Кузайкіного на заправці Татнафта, заразомвирішили розпитати, чи є по дорозі СТО, де його можуть замінити -з'явилася небезпека, що колесо зупиниться прямо посеред траси.Дівчина на заправці сказала, що по дорозі немає таких сто, максимумшиномонтаж, а так найближчі – у містах. Вирішили не заїжджати доЗаїнська – єдине велике місто між нами та Човнами, а їхати так.
У Набережних човнах нас зустрів дядько і ми поїхали до них.

День перший. Знайомство з містом
Сказати, що місто Набережні човни нас здивувало, значить нічого несказати. Ми очікували побачити щось маленьке, провінційне, зхатинами і невисокими будинками. А побачили маленьку Москву.Сучасне місто, що розвивається, з проспектами, з широкими дорогамидля автомобілів і великою відстанню між красивими великимибудинками. КамАЗ, мабуть, добре працює, місто прямо цвіте. Доїхалими спокійно, дорога в цілому непогана (ділянка в Тольятті звичайнодуже засмутила), тому в першу же день ми пішли піти до Паркуперемоги. У Набережних Човнах парк перемоги відрізняється від того, що у нас у Саратові. У Саратові стоїть техніка і немає розваг. УЧелнах це швидше схоже на міський парк – з колесом огляду та іншимирадощами. Гараж – за планом нас обіцяли возити екскурсіями, а вп'ятницю дядько мав відвезти машину на СТО – підготувати до поїздкиназад. Що нас здивувало у Челнах – підземний гараж. Чи не підземнийпаркінг, а саме підземний гараж. Ми заїхали в тунель, начебто вметро чи підземний перехід, а там праворуч та ліворуч воротагаражів. У самому гаражі є ще один підземний поверх, а під цимповерхом ще й льох. Ось так конструкція!

День другий
Особливо розписувати не буду, де ми були, що бачили – наш маршрутІндивідуальний, просто зазначу, що ми були на оглядовому майданчикунайвищої будівлі в Набережних Човнах, звідти поїхали на виставу вдельфінарії. Білуга просто краса! Так співала вся вистава))

Найвища будівля в Набережних Човнах

Потім поїхали до Менделєєвська, відвідали екскурсію в музеїхімзаводу (там раніше працювала моя тітка, тому нас тудиповели).
З Менделєєвська поїхали до Єлабуги, там відвідали музей Дурової (першої жінки-кавалериста), будинок-музей Шишкіна (там він провіввсе дитинство та юність), подивилися Шишкінський ліс, і вислухалилекцію в будинку, де померла Марина Цвєтаєва.

Дурова Надія Андріївна, перша жінка-кавалерист
Дурова Надія Андріївна, перша жінка-кавалерист
Дім Шишкіна
Після екскурсій поїхали на чортове городище. Це дуже красиве місце.Гора, з якої відкривається чудовий вид на природу, на річки, поля.

Назвали так місцевість тому, що на цій горі за одну ніч раптовоз'явилася вежа (нібито чорт її збудував). Наразі там такожзнаходяться ресторан, алея, наприкінці якої стоїть пам'ятникбулгарському еміру Ібрагіму I бен Мухамаду. Перебувати там приємно, прямо душею відпочиваєш. Третій день для нас була запланованапоїздка до Казані.
Перед Казанню заїхали до Раїфського монастиря. Тітка Світлана дужехотіла, щоб ми туди з'їздили – це їхнє улюблене місце. Для нас цемісце запам'яталося як місце паломництва котів. Максим одногонавіть із дерева врятував. Максим разом із врятованим котом фото зсерії Далі – Казань. Туди ми дуже хотіли і чекали мабуть надтобагато. Хтось сказав, що Казань – другі Емірати, ми ж думали, щопобачимо щось на кшталт Москви чи Санкт-Петербурга. На жаль, кращеб ми нічого не очікували. Місто гарне, але нам він нагадавприлизаний Саратов, який трохи більший у розмірах. З усієїтригодинної екскурсії найбільше в душу запал звичайно ж тюз. Вінпрекрасний! Ось це прямо казкове місце. Ось його не хотілосяфотографувати, на нього хотілося дивитися не відриваючись! Там женавпаки проходила виставка квітів. Хто був на виставці квітів уМоскві, тут звичайно дивитись нічого – тісно, ​​квітів мало.
Після оглядки поїхали в Аквапарк. Вже стільки разів ми хотілипоїхати одним днем ​​Саратов-Казань-Саратов, тільки заради нього. Іяк же добре, що цього не зробили. Це було б величезнимрозчаруванням. Коли на касі ми купували квиток на 4 години, касиркасказала – беріть весь день, 4 години вам не вистачить. У насвзагалі було лише 2-3 години в запасі, тому ми здивувалися їїсловам і не надали жодного значення. Перше, до чого ми не булиготові – спільна роздягальня для чоловіків та жінок. Точнішезагальні скриньки для одягу, а переодягатися потрібно в кабінках, на кшталт примірювальних у магазинах (з дверима як у громадськихтуалетах). Це не проблема, але здивувало.
Але ось що нас засмутило дуже сильно, то це величезні черги на все.Варто було лише вийти з переодягання, як ми наштовхнулися днанатовп людей. Величезний натовп! Люди були всюди у великійкількості. Спочатку десь півгодини ми тільки вивчали аквапарк, потім спробували кудись залізти. Люди, люди, люди. Люди всюди! Потопали у фінську сауну, здивувалися – 70 ° С! Максим каже маєбути 100, не менше. Поки я "парилася", він обійшов усі варіанти, цявиявилася найтеплішою.Розчарування. Після лазні хочеться куди? Вбасейн! Нормальні басейни тільки на вулиці, голову ми благополучнонамочили, а на вулиці вітерець і стає холодно. Довелосязадовольнятися тим, що є. Єдина гірка без черги – вертикальна трубаметрів 5 завдовжки. Вжих і ти внизу, черги немає, як і задоволеннявід спуску. Гірка на кшталт три, а може й більше, але скрізь одна йта сама картина – внизу черга на отримання надувної плюшки, зверхучерга на спуск. Загалом аквапарк нас розчарував – може це п'ятницявечір звичайно, та й літо, загалом туди треба їхати, коли школота вшколі, інакше туди краще не потикатися.

> День четвертий
У суботу в четвертий день у планах був Іжевськ і поїздка до села нашашлик з баранця.
Іжевськ ніколи не асоціювався у мене із зоопарком . Зброя так, аленіяк не зоопарк. Ось це реально дуже круте місце! Зоопарк новий, вольєри зроблені так, ніби це якась ущелина в горах. Кліток немає, тільки товсті стекла відокремлюють нас від тварин (скоріше тваринвід нас). Не дивно, що з усіх сусідніх регіонів туди їде купа машин– вхід лише 200 рублів, а задоволення море! Після зоопарку поїхалидо музею Калашнікова. Там не дуже цікаво – рушниці та пістолети.Скукота.
З Іжевська поїхали до села, де дядько з тіткою будуютьбудинок-зруб. Благодать! Тихо та спокійно. Вперше скуштувалигрузинську страву. Я вже забула як воно називається, але тамбаранячі реберця в зелені, це типу супу, готується в казані навогні. Смачно, але це для любителів трав'яних супів.
День п'ятий
У неділю вранці погода захмурилася – дув сильний вітер було доситьхолодно. Але якщо дядько запланував поїздку на катері, значить будепоїздка на катері)

Прогулянка Камою на катері

Мені навіть дали покерувати!

Після поїздки на катері поїхали на святковий обід у гості до тіткиЯни. Добре, коли родина велика та дружна. Приємно провели час урозмовах та спогадах.
На зворотному шляху додому заїхали на набережну Набережних Човнів.Набережну ще будують, але вже там добре – почуваєшся на морі. Усюдимузика грає, люди гуляють, танцюють. Здорово!
Ну і звичайно ж купили чак-чак та інші солодощі у магазині зтатарською їжею (бахетле).

День шостий
Коли приїхали до Набережних Човнів, вирішили, що назад поїдемофедеральною трасою, а не тому, що показував навігатор. Алепоїздивши всі ці дні між містами, побачили скільки реально натрасах машин та фур та вирішили назад їхати тією ж дорогою. Нехай іпоганою, зате без машин. У п'ятницю дядько Слава відвіз Пріошу наСТО, там, крім заміни ступичного підшипника, ще й вирівняли диски ізробили сход-розвал. Цілих 400 кілометрів я їхала на рівнихколесах. Поки що на безглуздій тольяттинській трасі не спіймала яму– привіт нова вм'ятина! Прикро, жах! Виїхали з Тольятті все такожмаючи 30-35 літрів бензину в баку і судомно кружляли головою впошуках заправки всю дорогу. У результаті, коли на горизонтіз'явився Лукойл з полегшенням зітхнули. Але коли я зайшлаоплачувати бензин, збентежила напис - чек після заправки. Залила500 рублів, побоюючись, що це не лукойл. Після заправки отрималачек – жодного слова про те, що це лукойл, навіть адреси немає. Зпобоювання, що це поганий бензин, відразу налили в бак припасованийраніше очисник інжектора. І добре, що налили бензин бодай там. Досамої Сизрані знову жодної заправки! Та й там Роснефть, яка навітьтуалету не має. Сумнівна Роснефть. Так і доїхали. Чоловік назаправці запитав нас, чи великі пробки у Сизрані. Може, ще комутреба – ні, не великі. Їхали в обід, годині об 11-12. Хвилин 5-10постояли та поїхали. До дому дісталися без пригод.

Якщо в коротці, то мої враження від поїздки такі:
1. Сім'я – це найголовніше в житті людини, є дружна сім'я, отже, все в житті буде добре.
2. Не можна складати враження про місто, не побувавши там – жоднірозповіді, жодні фотографії не замінять реальних вражень.
3. Хоч як плануй, а все може піти не за планом. Взяти той самийаквапарк – у нас були такі очікування, так хотілося туди потрапити, насолодитися відпочинком у такому популярному місці. У результатінатрапили на негатив - величезне скупчення людей та черги. Непоталанило. Зате саратовський аквапарк зі своїми двома гіркамизаграв у новому світлі – здався таким домашнім та таким класниммісцем! Хоч дві, але за дві години накатаєшся, наплаваєшся повуха.
4. І ще раз про очікування – краще взагалі не думати про те, кудиїдеш. Найменше відхилення від очікувань і все, одразу розчарування.Всі міста/місця унікальні, потрібно просто насолоджуватися тим, щоти там і зараз.
5. В Іжевську найкрутіший зоопарк - шкода, що від Саратова далекоїхати, але він реально дуже крутий.
6. Найголовніше – Пріоша впоралася! Крім бракованого ступичногопідшипника, ми туди й назад доїхали без ускладнень. Проїхали 2000кілометрів і навіть поскаржитися нема на що – зручні сидіння, розганяється добре, можна і їхати не напружуючись, і обганяти прибажанні. А скільки в Набережних Човнах пріор! Та й на трасі їхповно. А я то думала все тільки на іномарках містами ганяють. Ну щож, дякую тобі Татарстан, 16 регіон, за незабутню літню пригоду, дякую Максиму, що погодився на поїздку, дякую дядькові Славі татітці Світліні, що прихистили нас і організували нам весь цей тур.Щастя через край) Сподіваюся написане було корисним для тих, хтоподорожує в ті краї. Всім удачі!