Чотири роки ми разом. Чотири роки коротких і не дуже короткихподорожей. Чотири роки – радісних, а іноді й не дуже, за які явстигла не тільки вибити машині одне око і трохи подряпати, але йздорово прив'язатися до неї.
Тепер вона – частина мого світу, мого будинку.Скільки разів яображалася на неї, що вона так недоречно вимагала уваги – токолодки, то масло, зовсім не думаючи про те, що з нею мені краще, ніж без неї, а всі ці витрати - така дрібниця, порівняно з усіматими відчуттями, що вона дарує мені щодня.Наскільки вистачить їїбадьорості, я не знаю, але я вірю, все буде добре) Нехай у всіхвсе буде добре. Всім удачі на дорозі і в житті
