Загалом, треба було до бабусі. Дуже треба було. Вже виїжджаючи, яна склі помітив краплі і розумів, що поки я доїду, а це година іп'ятнадцять хвилин як правило, то її 500 метрів стануть в'язкими...Але що робити!
З'їхав я до неї благополучно. Пологий підйом у 150 метрів, потімуже рівно. Накидати на дах грудок Перші 50 метрів гребемо, потімповільніше… повільніше… І десь на позначці в 110 метрів ми плавнозупиняємось… У чому проблема я розумію — щитки на задніх арках незняв і колеса задні просто перестали обертатися. -Тількивідкотитися щоб бруд випав результатів не дав.А тому здаю вниз доворіт і виходжу.Власне все на фото.
Хто знає, що за гума там? =)
Ну і як підсумок — без щитків ми благополучно повільно витягли, піднявши кузов, а потім довго на асфальті повільно їхали калюжами, вимиваючи всі ці гівна з арок.
Коментарі2
Жах, солдати Наполеона теж намучилися.
так і машина ж, Наполеонівська =)