Подорож у Яремчі

Ніколи не писав про такі речі, але треба рано чи пізно починати)Вже вдруге відпустку планую так, щоб розділити її на 2 окремічастини. Цього року перша частина складалась з подорожі в Карпати, зокрема в Яремче та Буковель. Основна мета була обкатати там новутрасу в байк-парку, + покрутити беккантрі, відзняти кілька роликівна велосипедах. Їхав я своєю машиною вперше в таку подорож) Їхалиразом з zelja

стартуєм)))

Я завбачно вирішив "орендувати" в Fou-Lapin Йогоколеса, 15" з 195 резиною, в замін йому дав потаскати свої 17" з225/45. Причини було дві:економія на витраті палива, та побоювання "ушатати" свої і так багатостраждальні колеса. Але був і негативниймомент — машина стала ЗНАЧНО нижча. І якщо раніше заниження і трубапід бензобаком не створювала мені незручностей, то з 15" колесамице була суцільна незручність, яка в парі зі завантаженістю машинина гірських дорогах постійно давала про себе знати. Але, "шо маємо, то маємо" )))

Насправді дорога до самого буковеля цілком хороша окрім одноговідрізку від Івано-Франківська до Надвірної, якщо не помиляюсь…

І все було б чудово, якби після першої ночівлі, нам не довелосьпереїжджати з будиночка, який ми бронювали на букінгу. Власникивиявились не зовсім чесними, але не буду вдаватись в подробиці.Факт в тому, що о 20:00 годині нам довелось покинути житло івирушити в пошуках іншого помешкання, прям вже і зараз, де прийнялиб 5 людей, 5 велосипедів і вівчарку) І ми знайшли таке житло, правда не в Яремче, а в с. Яблуниця. Нам по-суті було непринципово, тому ми вирушили на зустріч сутінкам до новогопомешкання.

Але і там було не все так гладко, як хотілося б. Перший момент, подорозі до помешкання на самому початку села ми повернули на крутулісову гірську кам'янисту дорогу, по якій їхали вже при повнійтемряві і світлі фар (в моєму випадку — однієї фари). Чесно, булодуже страшно їхати тією дорогою, коли навкруги не було видно жодноїживої душі, жодного вогника чи будиночка. Десь приблизно закілометр від асфальтованого покриття нас зустрів хазяїн, ізапропонував машини залишити при дорозі. До будиночку ще треба булокарапкатись вгору приблизно 200 метрів, і враховуючи повнузавантаженість обох автомобілів велосипедами та іншими речима, митаки вирішили отих 200 метрів під'їхати машинами під саму будівлю.А даремно))) Цілий день перед цим йшов дощ (хоча навіть якби нейшов дощ, їхати тією дорогою на занижених автомобілях, це було щете дикунство). Одним словом, підкорення висоти не вдалось…

Я застряг першим, а біля мене одразу і Опель припаркувався. Булаодинадцята година ночі, і все-таки ми поносили речі руками вбудиночок, а машини залишили так до ранку…

якір)))

Я отак вперся вихлопом в якийсь мурашник, Опель вчасно підклиниликамінням. На ранок земля після дощу трішки підсохла, я трохипідспустив колеса, і такий дав собі раду виїхати, після чогорозвернувся, і пробував ще хоч трохи витягнути опель, але спробибули марні…

Як виявилось, нам потрібно було всього лише 2 карпатські кінськісили)))

Ці коні потягнули машину так, наче вона зовсім не важить більше ніж1.5 тони. Ми були врятовані) Потім ДУЖЕ акуратно спустились додороги, і більше спроб підкорити цей шлях до помешкання небуло)))

Доречі, нове помешкання мало і свої переваги. А саме чудовийкраєвид!

До самого Буковеля, ми їздили велосипедами, так як це було відноснонедалеко, а дорога туди дуже мальовнича)

В підсумку було відзняте отаке відео, яке більше спрямоване навелосипедну тематику, але тим не менше, бажаю всім приємногоперегляду)))